Протягом останніх кількох років Київрада ухвалила рішення про перейменування близько 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких були пов’язані з агресором і радянським союзом.
В рамках процесу дерусифікації вулиця Георгія Плеханова, російського марксиста і одного з основоположників соціалістичної думки, була перейменована. Ця вулиця була закладена у 1960-х роках під час забудови Лівобережного масиву і носила свою назву з 1969 по 2024 роки.
Спершу вулиця простягалася від вулиці Євгена Сверстюка до пішохідного мосту через Русанівський канал, а згодом її траса була розширена до проспекту Соборності.
На думку експертної комісії з найменувань КМДА, зміна назви цієї вулиці є важливим кроком у формуванні сучасного топонімічного середовища столиці, яке має відображати українську історію, а не колоніальне минуле.
Таким чином, вулиця Бориса Мартоса слугує прикладом того, як частина Києва перетворюється на простір історичної пам’яті, закріплюючи цінності і ідеї української боротьби за незалежність.
Борис Миколайович Мартос з’явився на світ 20 травня (1 червня) 1879 року в містечку Градизьк на Полтавщині в родині з козацьким походженням.
Святе навчання він проходив у Лубенській гімназії та Харківському університеті, де сформував свої політичні переконання: став членом Української студентської громади та Революційної Української партії. За активну громадську діяльність тричі його ув’язнювали та переслідували царською владою.
Після завершення навчання Борис викладав у Харкові, а з 1910 року займався кооперативною діяльністю на Волині, Полтавщині та Кубані, створюючи кредитні та споживчі спілки.
У період після революції 1917 року він став членом Центральної Ради, очолив Селянську спілку, працював над редакцією партійного видання «Воля» та займав посаду генерального секретаря земельних справ. Він брав участь у розробці земельного законодавства і виступав за збереження приватної власності, попереджаючи про потенційні ризики анархії.
Стоять (зліва направо): Павло Христюк, Микола Стасюк, Борис Мартос
Сидять (зліва направо): Іван Стешенко, Христофор Барановський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Симон Петлюра. Фото: Вікіпедія
Мартос був одним із авторів земельного законодавства Української Центральної Ради і не підтримував скасування приватної власності на землю, вважаючи, що це може призвести до хаосу, коли кожен селянин намагатиметься привласнити землю на свій розсуд.
У період гетьманату викладав у Київському комерційному інституті, заснував Кооперативний інститут імені Туган-Барановського та очолював Український кооперативний комітет. Після встанолення влади Директорії зайняв посаду міністра продовольства, а у 1919 році став головою Ради Народних Міністрів та міністром фінансів УНР, запровадивши гривню як національну валюту.
Після відставки у серпні 1919 року він змушений був емігрувати. Спочатку оселився в Німеччині та Чехословаччині, де присвятив себе науковій діяльності, заснував Українську господарську академію в Подєбрадах, публікував роботи з теорії кооперації і викладав у українських інститутах Мюнхена.
З 1958 року жив у США, співпрацюючи з Українською вільною академією наук і Науковим товариством імені Т. Шевченка. Помер 19 жовтня 1977 року в Нью-Джерсі на 99-му році життя, похований на православному цвинтарі Баунд-Брук.
У 2009 році Національний банк України випустив пам’ятну монету, присвячену цій видатній особі. У 2018 році була заснована академічна стипендія імені Бориса Мартоса для студентів магістратури економічного напряму.
***
Повний список вулиць Києва, які були перейменовані з 2014 року.
При перейменуванні вулиці, киянам не потрібно вносити зміни до документів.
До теми: Нові адреси Києва: бульвар у Печерську отримав ім’я Миколи Міхновського.