Унікальний об’єкт у столиці переживає занепад, але приносить прибуток певній групі людей
У численних європейських столицях ринки стали культовими атракціями та місцями, куди прямують туристи — наприклад, Marché Bastille у Парижі або La Boqueria в Барселоні. Київ також може похизуватися таким місцем — Житнім ринком. Він пережив зі столицею всі злети й падіння, став економічним центром та найлюднішим місцем Подолу протягом кількох століть. На честь 1500-ліття Києва 1980 року було зведено нову будівлю ринку. Це найстаріший ринок столиці, який продовжує свою діяльність, та найбільший критий ринок у Європі. Але замість того, щоб стати гордістю міста, сьогодні він радше є його ганьбою, а столиця не може визначити його подальшу долю. “Країна” розглянула причини цього занепаду.
Схоже, більш занедбаного та непривітного місця в столиці не знайти. “Шанхай МАФів, пожежна стеля, брудні вікна, високі ціни, зграї голубів, дешевий китайський одяг”, — так характеризує Житній ринок голова ГО “Рада з урбаністики Києва” Віталій Селик.
Бетонні конструкції стелі руйнуються, з них крапає вода. Щоб дістатися до продавчині, потрібно переступити калюжу. Приміщення слабо освітлене та холодне. Третина торгових площ на першому та другому поверхах стоять пустими. Третій поверх закритий: небезпечно.
Чому ж такий унікальний об’єкт зазнає занепаду? Він навіть не тільки не приносить доходів, а скоріше генерує збитки. Як це пояснити?
Приватизувати не можна орендувати
Схоже, столична влада намагалася забути про Житній, але з часом він знову опиняється в медіа, адже є відчайдушні люди, які прагнуть вдихнути в ринок нове життя. Це сталося й 2024 року, коли кухар Євген Клопотенко провів кілька благодійних акцій на Житньому, збираючи кошти на ремонт даху. Він організував громадські обговорення під девізом “Житній має жити”. Ця подія викликала резонанс та спонукала КМДА створити робочу групу для “пошуку шляхів покращення технічного стану будівлі критого ринку”. У цю групу ввійшло чотири депутати від фракції УДАР, 11 керівників департаментів КМДА і “аж” один представник громади — Євген Клопотенко. Очолив групу Валентин Мондриївський, депутат від УДАРУ та заступник голови КМДА.
Клопотенко поділився з “Країною” своїм баченням майбутнього ринку, яке передбачає його порятунок шляхом державно-приватного партнерства, подібно до успішного відродження Національного комплексу “Експоцентр України”, колишньої ВДНГ. Але кухар опинився в меншості: група запропонувала меру столиці Віталієві Кличку рішенням Київради передати Житній у довгострокову оренду.
Разом з тим з’явилася альтернативна пропозиція від постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності Київради на чолі з Тарасом Козаком — щодо приватизації ринку.
Наразі існує два проекти рішень Київради — про приватизацію та передання ринку Житнього в оренду — “концепція Клопотенка” та “варіант Козака”. Під час пленарного засідання наприкінці січня депутати мали вирішити, чи “приватизувати не можна орендувати”. Але цього не сталося: мер Віталій Кличко нагадав, що ринок залишиться ринком, і на тому депутати розійшлися. На пленарному засіданні 13 березня це питання навіть не входило до порядку денного.
Коли ж столична влада зрештою ухвалить рішення? Який варіант виберуть? Поки що невідомо. Прихильники обох пропозицій не залишаються без дій.
Битва концепцій
Якщо ринок передадуть в оренду, врятувати його будуть можливі інвестиції. Такий план розвитку ринку ще 2018 року представив кандидат на посаду директора комунального підприємства Андрій Мукан. Хоча він не став директором, концепція на основі європейських прикладів реконструкції ринків у Барселоні, Лондоні, Роттердамі та Валенсії досі доступна на сайті Київради. План розвитку “Житній має жити” від Євгена Клопотенка багато в чому повторює цей документ. Головний принцип: ринок залишається у власності міста, але в партнерстві з приватними інвесторами, за принципом win-win. Прихильники цієї ідеї зазначають, що саме така схема допомогла вдихнути життя в ВДНГ і перейти до успішного комерційного проекту.
Столична влада затягує з рішенням
Прихильники приватизації зробили свій крок наприкінці лютого. Інвестиційний фонд Inzhur, під управлінням Андрія Журжія, із помпою представив свою концепцію. Яскрава презентація з зображеннями оновленого ринку, де простір відрізняється ідеальною чистотою, інсталяціями на стелі, фудкортом і кафе по периметру.
Який варіант переможе? Оренда виглядає більш перспективною: ринок гарантовано залишається у власності міста, немає ризику демонтування об’єкта та будівництва на його місці чергової висотки, як це сталося із Сінним ринком.
Проте ключовою проблемою для успішної реалізації цієї стратегії є необхідність залучення значних фінансових ресурсів. Андрій Журжій зазначив на презентації: “Для відновлення Житнього ринку потрібно не менше 700 мільйонів гривень. Жоден орендар не погодиться вкладати кошти в об’єкт, що йому не належить”.
Такої ж думки і Ганна Бондар, народна депутатка, яка обіймала посаду головного архітектора Києва у 2015–2016 роках: “Якщо мета — зберегти об’єкт та його функцію, оренда цього не забезпечить”. Вона нагадує про Сінний ринок, який здавали в оренду і зрештою зруйнували, звівши на його місці висотки. Архітекторка пропонує спочатку відремонтувати ринок за державні кошти, а потім передати в руки добросовісного бізнесмена: “Це громадська будівля в комунальній власності. Місто має ресурси”. Дійсно, в бюджеті Києва наприкінці 2024 року залишалося 29 мільярдів гривень, повідомляв голова постійної комісії Київради з питань бюджету Андрій Вітренко.
Столична влада затягує з ухваленням рішення. І Житній ринок продовжує функціонувати за найгіршим сценарієм — класичною орендою, що лише посилює його занепад з року в рік. Чому ця ситуація склалася? В каламутні часи значно легше ловити комерційну вигоду. А доказом того, що вода дійсно каламутна, є історія багаторічної оренди, яка невпинно веде до занепаду Житнього. Її слід детальніше розглянути.
Орендний договір на непридатні приміщення
Історія почалася в листопаді 2021 року. Київська міська державна адміністрація та комунальне підприємство “Житній ринок” провели відкритий аукціон на передачу в оренду частини будівлі ринку. Переможцем стало ТОВ “Танджерін”, яке управляє ресторанами під брендом Tarantino family. Однією з умов договору було зобов’язання орендаря власним коштом здійснити капітальний ремонт будівлі та прилеглих територій. Сума оренди — 1,2 мільйона гривень на місяць. У травні 2022 року було підписано договір на 15 років. На площі 4000 квадратних метрів планувалося розмістити ресторани, продуктові магазини, ательє з ремонту одягу, хімчистку та інші заклади. Проте повномасштабна війна внесла корективи. Відповідно до постанови Кабміну з підтримки бізнесу, до серпня компанію звільнили від орендної плати, а з серпня 2022 року на час дії воєнного стану оренду обмежили на 50%. Однак “Танджерін” не сплатив жодного відсотка, оскільки з липня 2022 року не міг скористатися орендованими приміщеннями на Житньому ринку. Експлуатація була зупинена через рішення Окружного адміністративного суду Києва. Це сталося після перевірки Державної служби з надзвичайних ситуацій, яка вказала, що ринок експлуатується “з порушенням правил та норм пожежної безпеки, що становлять загрозу життю та здоров’ю людей”. Незабаром комунальники звітували, що всі зауваження усунуті, але на ринку сталася пожежа. У результаті суд у травні 2022 року зупинив експлуатацію приміщень. Це відбулося в травні, коли столична влада уклала договір оренди з ТОВ “Танджерін”, знаючи, що приміщення непридатні для використання.
Далі сталося ще цікавіше. У липні 2023 року КП “Житній ринок”, незважаючи на те, що ринок не експлуатувався, подало позов до Господарського суду Києва про стягнення заборгованості орендної плати з “Танджеріну”. Разом зі штрафними санкціями ця сума становила 4,3 мільйона гривень. Підприємці стверджували, що вважають себе звільненими від орендної плати згідно з рішенням суду. На що представник КП “Житній ринок” не знайшов кращого аргументу, ніж похвалитися тим, що він не виконав рішення суду, не зупинив діяльність ринку, піддаючи життя людей ризику. Суд прогнозовано не задовольнив позов комунальників, і рішення залишилося в силі в апеляції. Отже, до кінця лютого 2025 року договір між КП “Житній ринок” та ТОВ “Танджерін” залишався чинним.
Водночас робоча група вирішила передати ринок в оренду — та департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА в січні 2025 року оприлюднив проект рішення, яким рекомендує депутатам Київради передати вже всю будівлю Житнього ринку в оренду. Ключова умова для орендаря — усунення порушень пожежної безпеки, про які згадувалося раніше. Інша умова, яка викликає подив, — це зобов’язання орендаря перевести всіх працівників підприємства до своєї юридичної особи із збереженням посади та середнього заробітку. Варто проаналізувати, наскільки ризикованим є перенесення комунального підприємства на плечі орендаря.
Трохи про комунальний менеджмент
Протягом останніх восьми років у КП “Житній ринок” було вісім керівників. Наразі ним керує Ігор Цеханський. Він, так би мовити, трикратний директор.
У 2014 році його звинуватили в отриманні хабаря та звільнили. Однак прокуратура Подільського району не змогла довести це: касирка свідчила, що передані директором гроші вона прагнула покласти в касу, але поліція завадила. Цеханського виправдали, і він отримав 250 тисяч гривень “морального відшкодування”, при тому що вимагав 2 мільйони. Він повернувся до своєї посади.
У березні 2022 року стався другий скандал: депутат Київради вимагав $30 тисяч хабаря від одного з кандидатів на посаду заступника директора Житнього. Ігор Цеханський звільнився, перечекав цей скандал і в кінці 2023 року знову повернувся на посаду. Навіть незважаючи на те, що оперативники департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції виявили, що на території Житнього павільйони та магазини торгують контрафактним алкоголем, директор ринку в суді за обвинуваченням виробників підробленого алкоголю отримав статус… потерпілого. Це справа слухається в Печерському суді вже сім років.
Протягом восьми років було вісім різних керівників
Про те, як управляють комунальники на Житньому, свідчить історія ще одного директора КП “Житній ринок” — Моламова Амана Мансура Огли. Він пішов з посади в травні 2018 року, коли з Житнього зникло майно на чверть мільйона гривень: дивани, комп’ютери, відеокамери, принтери, факси, холодильні вітрини та побутові холодильники, майже 100 найменувань. Це зафіксували в жовтні 2018 року під час інвентаризації. За розтрату майна звинуватили заступника головного бухгалтера КП “Житній ринок”. Однак ніхто не задумався, куди зникло майно. Далі була епопея, коли Подільський райсуд повернув обвинувальний акт Київській місцевій прокуратурі, а прокуратура оскаржувала це в судах, поки заступника головного бухгалтера КП “Житній ринок” не звільнили від кримінальної відповідальності… за терміном давності. Ніхто не поніс відповідальності за зникнення майна на Житньому.
З листопада 2022 року Моламов, як керівник іншого комунального підприємства, разом із п’ятьма спільниками перебуває під слідством у справі про одержання 1,3 мільйона гривень неправомірної вигоди за розміщення у столиці сезонних точок пересувної торгівлі.
Спробуємо скласти цей пазл. Ринок, що мав би приносити місту доходи, роками генерує тільки збитки: останні три роки КП “Житній ринок” закінчувало з мільйонними збитками. У 2024 році вони сягнули 2,3 мільйона гривень. Підприємство витрачає втричі більше, ніж заробляє: дохід за 2024 рік становив трохи більше 9 мільйонів гривень, а на закупівлю послуг зі столичного бюджету витратили 24 мільйони гривень. Майже 1 мільйон гривень “коштували” 10 охоронців від ТОВ “Кремень НП”.
Зарплата директора комунального підприємства, здавалося б, також досить скромна — 19 тисяч гривень. Але якщо врахувати, що в тій же справі про хабар за посаду заступника директора ринку фігурували 30 тисяч доларів, під сумнів ставлять всі деталі. Однак, за декларацією, Ігор Цеханський у 2023 році купив квартиру за 1 мільйон гривень, а його батько-пенсіонер подарував йому автомобіль “Лексус” вартістю пів мільйона гривень, що виглядає досить підозріло.
Стає зрозуміло, чому Житній занепадає: те, що вбиває ринок і робить його ганьбою столиці, вигідно конкретним людям.
Допоки?
Замість післямови
“Внаслідок зволікань керівництва КП “Житній ринок” із реконструкцією будівлі ринку протягом 2017–2018 років не були освоєні кошти, виділені Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва, у розмірі 2,7 мільйона гривень”, зазначено у звіті аудиторів КМДА. Також не були освоєні 1,5 мільйона гривень у 2024 році. Лише в лютому 2025 року комунальники нарешті замовили ремонт покрівлі за 2 мільйона гривень. Чому так пізно і так дешево: на 560 квадратних метрах покрівлі — лише 2 мільйони гривень? Адже плити дахів містять азбест, який викликає особливий вид раку легень — азбестоз. Коли пошкоджені плити скидатимуть з даху ринку, азбестовий пил розлетиться по всьому Подолу. Нагадую, в Україні з 2022 року, відповідно до норм, узгоджених з Євросоюзом, використання азбесту заборонено. Це означає, що покрівлю Житнього ринку потрібно не ремонтувати, а повністю замінити.
“Житній має жити!” — звертається до громадськості Євген Клопотенко. “Кияни, не забудьте про нас, ставайте співвласниками Житнього ринку, і ми відновимо його славу!” — закликає власник інвестиційного фонду Андрій Журжій. Уже майже три тисячі киян внесли на цю справу до фонду понад 30 мільйонів гривень. Але всі ці намагання є марними, адже фонд не має жодних прав на Житній ринок, так само як і відомий кухар. У столиці ці права належать владі. Таким чином, реальним вершителем долі Житнього залишається директор комунального підприємства, який під’їжджає до ринку на “Лексусі”, подарованому йому пенсіонером-батьком…
Передплатіть журнал “Країна”