У двох залах Історико-меморіального музею Михайла Грушевського «оселилося» сучасне мистецтво.
Кураторки Оксана Красілова та Анастасія Колодій спершу оголосили відкритий конкурс для митців, а потім разом з експертами проєкту, заслуженим художником України В’ячеславом Снісаренком, історикинею мистецтва Дар’єю Добріян та завідувачкою музею Світланою Паньковою, обирали роботи. Експозиція включає твори 29 авторів та предмети інтер’єру 3 дизайнерських студій.
Головною темою став символ і міська легенда Києва — каштан, з яким у мешканців столиці пов’язано безліч спогадів і емоцій. Як пояснила «Вечірньому Києву» Оксана Красілова, йдеться про душевний стан, а не лише про період цвітіння. Кураторки прагнули створити не виставку ботанічних акварелей, а представити каштан у різних образах, техніках, підходах і матеріалах (графіка, живопис, кераміка, текстиль тощо).
Назва експозиції «Коли каштани в Києві цвітуть» — це рядок з еротичного вірша Дмитра Павличка. До слова, цей рядок роздрукували і прикрасили ним вікно. Також тут можна знайти поезію про каштани Василя Стуса і Ліни Костенко.
Згідно з історичними даними, каштани ростуть у Києві вже понад два століття: ще європейські мандрівники повідомляли, що на Подолі в садах, крім фруктових дерев, є каштани. Офіційно каштан як візуальний символ Києва закріпився в радянські часи. Є версія, що після Другої світової, коли влада СРСР вирішила відзначати 9 травня, а на урочистості бракувало коштів, чиновники засадили центр міста каштанами, які цвітуть у травні, створюючи святкову атмосферу.
У першій залі акцент творів над реальністю та сьогоденням. Каштани виступають метафоричним образом, який захищає нас і переживає вже третю війну, будучи свідком подій і страждаючи від них.
Так, восени 2022 року, внаслідок ворожої атаки, уламки ракети влучили в дитячий майданчик у парку Шевченка, викорчувавши каштан. А зовсім нещодавно, у травні 2025 року, у Святошинському районі рятувальники були змушені обрізати гілки квітучих каштанів, щоб дістатися до квартир, які постраждали під час обстрілу.
«Українська весна» Катерини Гринько демонструє, що попри агресію, у столиці розцвіли каштани. Олександра Мартсон створила плакат на мішені, де зображений каштан, «Композицію № 9» із серії «Цвіт каштану» Радислав Дзюба передавав, перебуваючи вже на фронті.
Стас Волошин створив диптих «Kyiv strong» з понівеченими будинками і квітучими каштанами, Марія Грицак намалювала «7 травня» (день нічних обстрілів), поєднуючи каштан і вогонь, а Олена Зарецька зобразила «Оберіг Києва», перетворивши каштан на елемент ППО.
Навпроти розміщені твори, які викликають ностальгію за мирними розмовами та нічними прогулянками під каштанами. Олександр Грехов нагадав про плоди каштанів у вересні, коли вони падають на автомобілі. Вєра Бланш, яка певний час мешкала в Японії, тушшю зобразила каштани «Вартовими столиці» та створила керамічний каштан. Дуже ніжка робота «Знак любові» Катерини Вільховецької, яка працює в лаврській майстерні, пише ікони та займається ювелірним мистецтвом.
У творах Аліни Гаєва, художниці, що досліджує старовину та козаччину, переважають червоно-чорні кольори боротьби. Поруч знаходиться акварель Віри Мухіної «Будинок зі зміями та каштанами», на якій постає столична пам’ятка на Великій Житомирській. Каштани пронизують всю міську культуру — вони є в піснях, поезії та навіть архітектурі.
Привертає увагу текстильне панно «Мрія» від фешн-мисткині та дизайнерки Катерини Беслік. Художниця зобразила себе під каштанами, а радісні, життєрадісні кольори поєднуються з темно-песимістичними, адже шлях до мрії непростий, особливо в часи війни.
У другій залі представлені роботи, присвячені красі та надії. У колажі «Пам’яті актора Лазаря Шевченка» Тамара Федоренко розповідає про свого прадіда, брат якого співпрацював з Лесем Курбасом у театрі Франка, а сам він мешкав на Антоновича. Він гуляв Латинським кварталом під квітучими каштанами та грав у театрі, але був репресований у 1937 році.
У натюрморті Іван Волошин поєднав каштани у вазі, лимони та чайник. Також є кілька ботанічних акварелей Олени Жиленко та Вікторії Коваленко, які зображають сухі та осінні листи каштанів, демонструючи, що в красі, яка минає, також є краса.
Яскрава робота Лесі Бабляк «Каштани в Києві цвітуть» була написана після 7 травня 2025 року, коли під час обстрілів постраждав Святошинський район: на ній не дощ, а сльози. У «Біля вікна» Катерина Пілюшенко використала справжні квіточки каштанів, а «Київське небо у травні 2025 не дихає спокоєм» Наталія Гресько створила шляхом відтиску справжніх рослин: каштанових гілочок, суцвіть, пуп’янок.
Ніжний триптих Альони Шабунової «Помічати», виконаний з гіпсу, показує різні стадії розвитку рослини, від пуп’янка до суцвіття. А Тетяна Бонневіль у яскравих роботах зображає еволюцію каштана, поєднуючи її з жіночими образами.
Експозиція також включає інтер’єрні предмети — килимова вишивка, світильник, а також орнаменти на оксамиті «Київ. Незалежність» та «Каштани. Незалежність».
Щосуботи проводяться кураторські екскурсії, на яких можна дізнатися більше про роботи та їх авторів. Екскурсії проходять о 12:00, 14:00 та 16:00. Вартість квитка на екскурсію: 150 грн (повний), 100 грн (пільговий).
Відвідувачів також просять проголосувати за вподобаний твір — переможець глядацьких симпатій отримає приємний приз.
«Коли каштани в Києві цвітуть»
Коли: до 31 серпня, середа — неділя з 10:00 до 18:00 (каса — до 17:15)
Де: Музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9
Вартість вхідного квитка: 100 грн (повний), 50 грн (пільговий)
- «Хвилі» Миколи Кривенка: у Києві демонструють виставку неперевершеного майстра абстракції. Автор називає свої твори «станами присутності», адже вони не намагаються щось розповісти — швидше, створюють середовище, де є простір для тиші.