7 червня в Києві відбувся пʼятий футбольний Кубок памʼяті захисника «Азову» Олександра «Гряна» Гряника.
Цю пам’ятну подію організували батьки героя разом з його друзями.
Олександр з дитинства любив спорт, а згодом його вибір зупинився на футболі. Він часто грав з друзями та брав участь у різних змаганнях, але з часом став частиною фанатського руху.
Вибір юнака припав на клуб «Динамо», і саме з футбольними вболівальниками він розпочав свою боротьбу під час Революції гідності.
«Він зазвичай казав: „Я просто подивлюсь, стоятиму осторонь“. Але згодом я побачила в інтернеті фото з коктейлями молотова, які кидав Саня. Він рідко ділився подробицями, напевно, аби не хвилювати нас», — розповіла Ольга Гряник, мати Олександра.
Після Революції Олександр, прагнучи долучитися до армії, спочатку дослухався до порад батьків і закінчив університет. Але згодом він все ж таки вирішив пройти курс молодого бійця в «Азові».
«Грян» спробував себе в різних ролях під час служби: піхота, кулеметник, пресслужба та снайперський підрозділ «Знаки».
Паралельно родина закликала його повернутися до цивільного життя після шести років служби. Це було непросте, обдумане рішення.
«На Новий 2022 рік він надіслав нам великий календар азовського стилю, а всередині приклеїв рапорт на „Редіса“ про звільнення. Ми були в захваті», — згадує Ольга Гряник.
Проте, коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр без вагань став на захист Києва та області. Він також прагнув приєднатися до своїх побратимів в оточеному Маріуполі.
Як тільки «Грян» дізнався про планування авіапрориву до міста — відразу погодився. В перший день у Маріуполі він отримав поранення, але відмовився від госпіталізації і залишився на «Азовсталі».
На жаль, 8 травня, під час авіаудару по бункеру, де перебував Олександр, загинув. Його поховали у рідному Києві на Лук’янівському кладовищі.
Попри втрату, родина та друзі продовжують шанувати памʼять «Гряна» через його улюблені заняття.
Без нього неможливо жити: на Оболоні відкрили пам’ятну дошку загиблому бойовому медику Артему Дробязку.