За останні кілька років Київрада реалізувала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів і площ, назви яких пов’язані з країною-агресором та радянським союзом.
Перейменувалася також вулиця Анатолія Пантелькіна у Святошинському районі Києва. Її історія налічує понад сімдесят років, коли вона мала технічну назву — 855-та Нова. У 1955 році їй присвоїли назву Виноградарська, а з 1980 року вона носила ім’я Анатолія Пантелькіна — радянського військового льотчика, Героя Радянського Союзу.
У 2024 році, в рамках деколонізації київської топоніміки, вулицю у Святошинському районі перейменували на честь героя України Володимира Гапоненка, командира екіпажу рейсу PS752, який загинув внаслідок збиття літака над Тегераном. За словами експертів, це є не лише зміною назви, а й важливим кроком у переосмисленні символічного простору столиці. Замість імен, пов’язаних з радянськими представлячами, Київ обирає постаті, які уособлюють сучасну українську мужність, професіоналізм та людську відвагу.
Володимир Іванович Гапоненко народився 20 грудня 1969 року в місті Сквира. З дитинства мріяв стати пілотом, і ця мрія стала реальністю у професії, що вимагала не лише технічної майстерності, а й великої відповідальності.
У 1987 році Володимир вступив до Кіровоградського вищого льотного училища цивільної авіації (сучасна Льотна академія Національного авіаційного університету, м. Кропивницький), яке успішно закінчив у 1992 році за спеціальністю «Експлуатація повітряного транспорту», спеціалізація — «Повітряна навігація». Розпочав свою кар’єру як інженер-штурман.
З 1992 року працював у Борисполі штурманом літака Ту-134. Пізніше став частиною команди авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», де пропрацював понад десять років. За цей час на його рахунку накопичилися понад 11 600 годин польотів на Boeing 737, з яких 5 500 — у статусі командира повітряного судна.
8 січня 2020 року Володимир Гапоненко був командиром екіпажу рейсу PS752, що вилітав з Тегерана до Києва. Літак Boeing 737 був збитий ракетами іранської протиповітряної оборони. Загинули всі 176 осіб на борту — 167 пасажирів та 9 членів екіпажу. Серед пасажирів були громадяни України, Канади, Ірану, Швеції, Німеччини та Афганістану.
До складу льотного екіпажу входили: командир Володимир Гапоненко, інструктор Олексій Наумкін, другий пілот Сергій Хоменко. З огляду на складність маршруту, екіпаж був посилений, а підготовка до польоту проходила в аеропорту Тегеран — одному з найскладніших для навігації.
Як зазначив віцепрезидент МАУ з польотної роботи Ігор Сосновський, літак досяг висоти 2400 метрів, що свідчить про мінімальну ймовірність помилки екіпажу:
Перед вильотом екіпаж зробив спільне фото біля готелю в Тегерані — цей знімок став останнім. Дружина Володимира, Катерина, згадує, що мала передчуття: доньці снилися кошмари про смерть батька, а у домі зупинилися годинники, хоча Володимир щойно отримав подарунок — наручний годинник на святкування 50-річчя.
Володимира Гапоненка поховали на Берковецькому кладовищі в Києві, поруч із пілотом-інструктором Олексієм Наумкіним. У столиці одну з вулиць перейменували на його честь — тепер вона носить ім’я Володимира Гапоненка.
29 грудня 2020 року йому посмертно присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — за героїзм та самовідданість під час виконання службових обов’язків.
Володимир залишив дружину Катерину та двох дітей. Молодшій доньці на момент трагедії виповнилося всього шість років. Сім’я мешкає в Боярці, де діти навчаються в приватній школі.
Після трагедії компанія МАУ надала психологічну допомогу, організувала штаб підтримки і поселила родичів загиблих у готелі. Колеги-льотчики особисто завітали до вдови пілота, щоб підбадьорити її та дітей.
Катерина Гапоненко вимагає правдивого розслідування, офіційної версії трагедії та компенсацій: як від держави, так і від авіакомпанії, а також від тих, хто допустив політ над небезпечною зоною.
«Мій чоловік — висококваліфікований пілот і не міг припуститися фатальної помилки. Єдина можлива версія — вибух або обстріл».
Нагадаємо, що трагедія рейсу PS752 стала найбільшою в історії української цивільної авіації. Вона змінила підходи до безпеки польотів, актуалізувала питання відповідальності держав за безпеку повітряного простору у зонах конфлікту, і залишила глибокий слід у серцях родин загиблих.
Спочатку Іран заперечував свою причетність, посилаючись на «технічну несправність». Однак через три дні після катастрофи влада Ірану визнала, що літак був збитий помилково, прийнявши його за ворожу ціль у контексті загострення конфлікту з США.
У березні 2021 року Іран оприлюднив офіційний звіт, де причиною трагедії була названа «людська помилка оператора ППО». Цей документ розкритикували Україна, Канада, Швеція та Велика Британія як маніпулятивний і неповний.
У 2023 році Іран засудив десять військовослужбовців, причетних до трагедії, але їхні імена не були оприлюднені, а вироки — непрозорими. Командир ППО отримав 10 років ув’язнення, решта — від 1 до 3 років.
У 2023–2024 роках Україна, Канада, Велика Британія та Швеція подали позов до Міжнародного суду ООН, вимагаючи офіційного визнання провини Ірану, вибачень і справедливої компенсації.
Іран запропонував компенсацію у розмірі $150 тисяч родинам загиблих українців, але Україна відмовилася, наполягаючи на повному розслідуванні та встановленні відповідальності.
Станом на сьогодні трагедія рейсу PS752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», що була збита над Тегераном 8 січня 2020 року, залишається болючою і незавершеною історією, як у юридичному, так і в моральному вимірах.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: вулиця Степана Чобану у Святошинському районі.