Легендарна «Мелодія» Мирослава Скорика має 20 версій і звучить на планеті кожні три дні

Відомий віолончеліст, науковець та продюсер, багаторічний імпресаріо композитора Мирослава Скорика Олександр Пірієв розповів, що «Мелодія» Мирослава Скорика звучить офіційно щонайменше 100 раз на рік.

Виходить, кожен третій день в якомусь куточку Землі звучить цей незабутній трихвилинний твір. І це — тільки офіційні дані.

«Мелодія» стала брендом і попри частоту звучання — до неї немає звички.

Як вдалось створити цей твір? Сам Мирослав Скорик відповідав: «Не питайте, я й сам не знаю, як так склалося». А його імпресаріо має свою думку: «Це сталося шляхом певних доленосних збігів».

Насамперед це — поява зв’язки Композитор — Виконавець зробила неймовірний поштовх для Мелодії абсолютно в інший вимір. «Єдина деталь, що, звичайно, цей виконавець мав бути світового рівня, ким і був прославлений скрипаль Богодар Которович», — впевнений Пірієв.

Олександр Пірієв та Мирослав Скорик. Фото: Сергій Сиротенко / UKR Artists

Він нагадує, що ця музика має й кілька назв. Одні називають її за тональністю «Мелодія ля-мінор», але дехто її виконує й у «соль-мінорі», усталена назва просто «мелодія». Втім саме завдяки особистості композитора і його виконання, зявилась назва, що все більше входить у вжиток.

«В останні десятиліття сформувався такий вислів — „Мелодія Скорика“. Два слова, які сьогодні об’єднують в Україні розуміння української музики з погляду нашого музичного коду, геному і самі по собі є об’єднаними: коли ти кажеш прізвище „Скорик“, відразу продовжуєш — „Мелодія“. Коли кажеш „Мелодія“, якщо вона „чиясь“, то значить „Мелодія Скорика“. Оці два слова утворили стале словосполучення. Так само, і канонічне виконання твору, яке стало результатом співпраці Мирослава Скорика, композитора й одного з перших виконавців — Богодара Которовича», — поділився в інтерв’ю з журналісткою Мар’яною Ангеловою Пірієв.

Музикант нагадав, що у 80-х роках вдалося зробити перший студійний запис, що зберігається у Фонді Українського радіо.

«І це дійсно унікальне відчуття — почути Твір у тому складі тими виконавцями. Можливо тому сьогодні казати: «Мелодія з кінострічки Високий Перевал» — не дуже точно і влучно, бо твір набув іншого змісту та значення не тільки для композитора Мирослава Скорика, а й для всієї Музичної України. Тим самим став просто «Мелодією», — каже Олександр Пірієв.

Короткий твір — лише три хвилини звучання, створює унікальну емоцію, яка, за словами музиканта живе «всередині людського серця».

«Мирослав Скорик один з небагатьох митців сучасності, хто створив шедеври практично в кожному з існуючих музичних жанрах — від опери до кіномузики. Ці різноманітні елементи виражені у його власному авторському стилі, а в „Мелодії“ всі вони поєднанні з українським мелосом, з ритмічними фігураціями та з класичним письмом Автора… Все це „обʼєднано“ в цих трьох хвилинах», — аналізує унікальний твір багаторічний імпресаріо Мирослава Скорика.

Музиканти та поціновувачі творчості Мирослава Скорика вшановують його пам’ять 1 червня, в день спочинку композитора.

Александр Пірієв говорить про те, що Скорик був настільки обдарованою талантом людиною, що не обмежував себе у жанрах. Як музикант, Пірієв відзначає «три стовпи» зі спадщини Скорика.

«Три симфонічні стовпи: „Карпатський концерт“. „Гуцульський триптих“ в основі якого хрестоматійна кінострічка Сергія Параджанова „Тіні забутих предків“ через і, безумовно, Перший віолончельний концерт за який автор отримав найвищу мистецьку нагороду у 1980-х: Премію імені Тараса Шевченка».

Не можна не згадати його оперу «Мойсей», а також джазові парафрази. Але серця людей на різних континентах відкриває саме його «Мелодія».

«Складається відчуття, що ця магія музики Мирослава Скорика починає працювати далі у поєднанні з українським геном автоматично. Неначе ключем відкрили серце і там ген Добра, і це відкриття залишається зі слухачем на все життя!» — підсумовує історію безсмертної «мелодії» Олександр Пірієв.

Читайте також:

«Мирослав Скорик: Коли музика викликає емоції, переживання — це найбільше для мене задоволення».

У публікації використані матеріали Мар’яни Ангелової

Джерело