Свято Івана Купала відзначають 24 червня в Україні.
Наші предки цього дня святкували літнє сонцестояння, яке було перенесене на 14 днів. Сучасна назва походить від християнського свята Різдва Іоана Хрестителя.
В ніч на Івана Купала горять багаття. Молодь, хлопці та дівчата, стрибають через полум’я. Люди вірили: якщо пара не розійшлася, їхнє подружнє життя буде щасливим.
У ніч 24 червня незаміжні дівчата плетуть вінки з 12 трав, вставляють в них свічки та відпускають по воді. Туди, куди попливе вінок, прийде їхній майбутній чоловік.
Якщо вінок загубиться, це означає, що дівчина не вийде заміж цього року. Якщо свічка згасне, значить, обранець розлюбив. Якщо ж вінок зупиниться біля берега — це поганий знак.
Вранці 24 червня люди купаються у воді, вважаючи, що вона надає силу та здоров’я, а також обіцяє достаток.
До заходу Сонця дівчата збирають росу. Умивання росою допомагає зберегти молодість та красу. Вони також шукають квітку іван-да-мар’я, яка, як вважається, охороняє сімейне щастя та добробут.
Є легенда про те, що у ніч на Купала розквітає папороть. Той, хто знайде цю квітку, отримає виконання всіх бажань.
Ввечері 24 червня заборонено виконувати важку роботу, прати, прибирати, шити, різати та рубати. Також не слід давати гроші в борг, сваритися чи бажати іншим зла.
Вважалося, що зустріти світанок у купальську ніч — це ознака великого щастя на весь рік. Якщо небо вкрите зірками — буде багато грибів. Якщо трава сильно пахне — чекати на дощ. Багато роси вранці передвіщає хороший урожай огірків.
У ніч 24 червня святкують наймістичніше українське свято Івана Купала. Дівчата ворожать і плетуть вінки.
Вся молодь збирається біля багаття, в пошуках папороті, яка, за легендою, приносить удачу та багатство. Київ також приєднується до святкувань.