Фотовиставка «Жінки у розмінуванні» була організована HALO Ukraine за підтримки Міністерства закордонних справ Канади та Міністерства економіки, довкілля і сільського господарства України. Серед інших партнерів – Demine Ukraine, ДСНС України, ДССТ, Національна поліція України, Асоціація саперів України, MAG, FSD, NPA, UNOPS. Виставку можна відвідати до 14 вересня 2025 року включно у Національному музеї Т.Г.Шевченка.
Я ЗУСТРІЧАВ В УКРАЇНІ ВИНЯТКОВИХ ЖІНОК
За словами директора HALO Ukraine Піта Сміта, ці надзвичайні жінки щодня виконують небезпечну роботу з пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів, щоб зробити свою країну безпечнішою.
«Кожна фотографія, яку ви бачите, розповідає унікальну історію жінки, яка подолала бар’єри у одній з найважливіших нині професій, відновлюючи безпеку своєї країни. За кожним портретом – жінка, яка обрала рухатися вперед, коли інші вирішили відступити», – додав Піт Сміт.
Піт Сміт зазначив, що наразі жінки становлять 30% співробітників HALO Ukraine з 1500: «Ми, як інші організації з гуманітарного розмінування, прагнемо збільшити цю кількість, проте найголовніше – знищити всі бар’єри у кар’єрному зростанні між чоловіками й жінками, забезпечити кар’єрний розвиток до лідерських позицій».
Він додав, що професія демінера для жінок була доступна лише після багатьох років лобіювання і стала можливою для українок у 2017 році. Проте в умовах агресії росії жінки адаптуються та стають майстрами раніше виключно чоловічих професій.
Піт Сміт висловив подяку Надзвичайній та Повноважній пані послу Канади в Україні Наталці Цмоць за допомогу у реалізації проекту.
Наталка Цмоць особисто подякувала присутнім на виставці жінкам-розмінувальницям, які прояснили суть своєї професії, набутої після повномасштабного вторгнення, хоча у мирний час мали зовсім інші кваліфікації.
Пані посол підкреслила, що Канада співпрацює з «HALO Trust» вже багато років, і багато країн світу підтримують цю організацію.
«Дякую вам за вашу працю. Я також вітаю начальника Управління з питань гуманітарного розмінування Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України Дмитра Паньшина, адже всі працюють для спільної мети – очищення території, очищення сільгоспугідь, а значить для продовольчої безпеки держави», – зазначила Наталка Цмоць.
Вона додала, що Канада підтримує Україну і канадці виступають на боці українців.
«Будь ласка, пам’ятайте про це. Ми можемо бути далеко, але ми з вами. Ми інвестуємо у вас. Ми стоїмо поряд. Дякую вам за вашу мужність і характер», – підкреслила пані посол.
ТЕТЯНА МОРДАЧ: ПЕРША І ЄДИНА В УКРАЇНІ ЖІНКА ВОДОЛАЗ-САПЕР
Тетяна Мордач старший водолаз-сапер відділу підводного розмінування та інших спеціальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення (АРЗ СП) ГУ ДСНС України у Вінницькій області.
25-річна Тетяна до початку повномасштабної війни працювала водолазкою-рятувальницею, а з початком вторгнення стала водолазкою-саперкою – першою в Україні. Вона розміновує водойми, шукає й знешкоджує вибухівку, працює на рівних з чоловіками.
Задовго до цього Тетяна проявляла інтерес до армії та мріяла про військову форму, незважаючи на опір батьків.
Свою першу операцію з порятунку потопельника пам’ятає досі – страх, нульова видимість і правило: не дивитися втопленому в очі. Проте вона порушила це правило.
«З початку 2017 року розпочалася моя служба в ДСНС. Я мріяла стати військовою, але вступила у Вище профтехучилище Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. По закінченні я спитала, чи можу стати водолазом. Мене з дитинства тягнуло до води та підводного світу, все, що пов’язано з морем і річками. Начальник зазначив: «Маєте розуміти, що це важка професія, особливо для жінок».
«Але я займалася спортом, неодноразово ставала резервом у змаганнях найсильніших пожежних-рятувальників, які відбувалися в Києві. Потім пройшла медкомісію, адже водолазам не може бути недоліків зі здоров’ям», – розповіла Тетяна.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, начальство запропонувало Тетяні приєднатися до новоствореного відділення підводного гуманітарного розмінування.
«Я одразу погодилася, адже хочу внести свій вклад у безпеку. В Харківській області я пройшла скорочену програму підготовки на сапера. Окремо навчалася на водолаза-сапера в Сумській області. Після двох отриманих дипломів мені потрібен був ще диплом водолаза-підривника, і я його отримала. Тепер можу виконувати підривні роботи під водою, але наше відділення ще не залучалося до підводного розмінування деокупованих територій, оскільки не всі наші хлопці завершили навчання», – сказала Тетяна.
Наразі Тетяна на ротації після роботи на суходолі, де обстежувала присутність вибухонебезпечних предметів у полях, будинках та лісах.
Вона розповіла, що вага її водолазного спорядження влітку становить до 30 кг, а взимку може досягати 50 кг.
«Під водою ми ніколи не працюємо наодинці, завжди є напарник, який страхує. Це основне правило безпеки: якщо з кимось трапилося лихо, напарник завжди допоможе. На поверхні завжди є команда забезпечення, що стежить за часом занурення та станом подачі повітря», – зауважила Тетяна. «У критичних ситуаціях саме вони можуть ухвалити рішення про аварійний підйом».
Тетяна запам’ятала випадок, коли її команда виїжджала на пошуки потоплих людей. «Найбільше мене вразило, коли ми дістали з води дітей – братика і сестричку з однієї родини. Це сталося у Вінницькій області», – додала вона.
«У нас у команді є свої прикмети. Наприклад, ми ніколи не говоримо про погане перед виїздом і не жартуємо про небезпеку. Вважається, що це може призвести до невдачі. У мене також є оберіг – маленький жетон, який подарували рідні. Він завжди зі мною під час роботи», – пояснила Тетяна.
Вона зізналася, що батьки не знали про її перехід до відділення підводного розмінування. Вони дізналися про це лише через три місяці. «На початку була певна напруга між нами, адже батьки сильно хвилювалися. Але після розмови вони зрозуміли, що це моя робота, я її люблю та хочу допомагати людям», – розповіла Тетяна.
ЖІНКА-ДЕМІНЕР ЗА КЕРМОМ ГІГАНТСЬКОГО ЕКСКАВАТОРА
Тетяна Тимофеєва – оператор механічного розмінування у HALO Ukraine. Вона працює у Миколаївській області на двадцятитонному екскаваторі Hitachi ZX 210 з навісним обладнанням, що використовується під час розмінування.
Тетяна працювала на різних полях, зокрема біля Безіменного, Тамариного, Євгенівки, Снігурівки – на територіях, що були під окупацією, а також на лінії бойового зіткнення. Ці поля були заміновані обома арміями, тому роботи для демінерів тут достатньо.
Тетяна має 20-річний досвід роботи з механікою. Перед війною вона працювала на механізованих лініях заводу у Миколаєві, а потім на заводі у Тернополі, куди евакуювалася з трьома дітьми, коли ворог стояв під Миколаєвом. Коли стало трішки спокійніше, сім’я повернулася додому.
Шукаючи роботу у Миколаєві, Тетяна побачила оголошення про вакансію у HALO Ukraine.
«Я раніше не знала, що в цій професії може бути жінка без відповідного досвіду. Я дізналася, що організація вже давно займається розмінуванням у різних країнах. Я зрозуміла, що не тільки працюватиму, але й робитиму добру справу, допомагаючи очищати землю від вибухонебезпечних предметів», – поділилася Тетяна.
«У квітні 2023 року я пройшла навчання у першому в Миколаєві наборі на демінерів, здала іспит і почала працювати. Моя тітка, дізнавшись про мої наміри, спочатку перелякалася, та тепер вони дуже пишаються мною», – розповіла Тетяна.
Вона зауважила, що на Миколаївщині ще багато роботи для демінерів, адже земля дуже забруднена.
Тетяна розповіла, що серед знахідок були не тільки снаряди, а й протитанкові та протипіхотні міни.
На запитання, як вона почала працювати з такою великою машиною, Тетяна повідомила, що до появи великої механіки демінери працювали на роботах.
«Ці машини прибирають рослинність і усувають загрозу розтяжок. Я подала заявку на навчання на цій машині. Потім мій керівник групи підійшов до мене і сказав, що запускається велика техніка. Я завжди любила механіку, тому відразу погодилася. Під час навчання я, одна з перших жінок, навчилися керувати екскаватором», – розповіла Тетяна.
«Мої діти поважають мій вибір. Їм дуже подобається, вони гордяться, і навіть донька одного разу сказала: „Мамо, я хочу бути схожою на тебе”. Вони мені підтримують, і вдома теж допомагають, коли я зайнята на роботі», – поділилась Тетяна.
Під час роботи з екскаватором Тетяна робить екскавацію ґрунту на глибину 30 см, щоб запобігти знаходженню вибухонебезпечних предметів. Потім ковш просіює землю, і детектор перевіряє вміст. Після перевірки просіяний ґрунт повертається назад на поле.
Організатори проекту підкреслили, що його мета – показати українок, які працюють у різних посадах у розмінуванні, продемонструвати важливість залучення жінок до професій, де раніше переважали чоловіки.
Фото з виставки надала HALO Ukraine.
