“Ми воюємо технологіями четвертої індустріальної революції і трансформуємо ними світ”

Результативність роботи операторів безпілотних систем істотно впливає на успіх у бойових діях, – наголошує військовий Віктор Таран

Повномасштабна війна, що ведеться Росією проти нас, справедливо вважається війною нових технологій. Які саме з технологій мали найвагоміший вплив на хід воєнних дій?

– Світу притаманне входження в четверту індустріальну революцію, і її технології безпосередньо торкаються воєнних дій. Перша індустріальна революція обіцяла кораблі та гармати, друга – танки й літаки, третя – ракети, а четверта вносить інновації як-от робототехніка, 3D-друк, GPS, кібербезпеку та дрони. На початку повномасштабного вторгнення Україна мала технології, характерні для другої індустріальної революції: танки, артилерію, боєприпаси. Власна армія, що дісталася нам у спадок від СРСР, за роки незалежності успішно поступово розпродавалася або знищувалася. Ми не підготувалися до війни, і коли сталося повноцінне російське вторгнення, виявилося, що наш арсенал значно обмежений, і вже на початку весни 2022 року почалася критична нестача боєприпасів.

Наша ситуація покращилася завдяки підтримці союзників із НАТО, які активно почали постачати зброю та боєприпаси. Одночасно ми вивчали все, що можна було використати. І саме дрони стали тим інструментом, який до недавнього моменту використовували українці виключно для зйомки побутових моментів, а тепер вони стали незамінними у військовій справі. Укупі з дронами прийшли й інші передові технології. Наприклад, 3D-друк, який активно застосовують у піхоті та тактичній медицині. Також почали використовувати системи для ситуаційної обізнаності – “Дельта”, “Кропива”, “Вежа”. Крім того, оборонні сили використовують кібербезпеку, яка охороняє особистий простір. Ми воюємо технологіями четвертої індустріальної революції та трансформуємо взаємодію в світі.

Отже, наша війна з Росією стала першою, в якій масово використовуються новітні технології?

– Так. Не можна стверджувати, що технології ніколи раніше не використовувалися у війнах. Згадаємо конфлікт між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах у 2010 році, коли активно застосовували “Байрактари”, завдаючи високоточних ударів по позиціях супротивника. Але це не було масовим. Навесні 2022 року, в момент спалаху російського вторгнення, ми бачили танкові колони, виводили артилерію, й піхота все ще дотримувалася оборонних позицій. Це була лінійна війна.

Сучасну ситуацію експерти НАТО називають сенсорною війною. Ми створюємо мобільні командні пункти, навколо яких формуються сили оборони. В основі їх – мобільні групи ударних безпілотників, тоді як танки виконують важливу, але допоміжну роль. Це кардинально змінює тактику бойових дій: на передовій працюють дрони, поруч з ними – засоби радіоелектронної безпеки та розвідки, що ускладнює ситуацію для ворога. Коли в 2022 році ми починали військові дії, ми мали чітку лінію фронту з сірою зоною попереду і відносно безпечним простором позаду. Тепер попереду розташована зона у 20–30 кілометрів, де дрони знищують все, і ця сама зона розширюється в тил. Ми фактично опинилися в умовах, що вимагатимуть нових підходів. Потрібно вчитись, адже не дрони літають, а люди-оператори. Саме від ефективності роботи операторів безпілотних систем залежить результат на фронті.

Артилерії дісталося прізвисько Богиня війни. Чи можуть дрони ставати новими богами цієї війни?

– Ні. Дрони не здатні виконати ті ж завдання, що й артилерія. Дрон може долати відстані в 15-20 кілометрів. Артилерія ж має дальність ураження до 40 кілометрів. Дрон здатен переносити 1-2 кілограми вибухівки, у тоді як 152-міліметровий снаряд має бойову частину вагою 5-6 кілограмів, що може прорвати оборону. Артилерія незамінима, без неї на фронті не обійтися. На початку вторгнення у нас бракувало артилерійських снарядів. Навіть наші партнери не змогли забезпечити необхідну кількість боєприпасів, адже їм не вдалося швидко налаштувати виробництво. Поставки становили 10-12 тисяч одиниць, що під час такої інтенсивності боїв вистачало на день-два. Отже, ми змушені були використовувати дрони як допоміжний засіб. Але артилерія залишається значно потужнішою, вона була і залишиться богинею війни.

Отже, з 2014 року дрони використовувалися в допоміжній ролі, а тепер вони стали окремим класом військ?

– Дрони спочатку застосовувалися переважно в розвідувальних цілях. Перед повномасштабним вторгненням інтенсивність бойових дій була нижчою, а боєприпасів вистачало. Тоді ми використовували дрон “Фантом”, який мав обмежений радіус дії. Такої кількості безпілотних технологій, як зараз, у 2014 році ще не існувало, ми лише вчилися працювати з ними.

Як змінилася роль дронів від 2014 року до тепер?

– Після “Фантомів” з’явилися перші та другі “Мавіки”, що мали вдосконалену камеру та систему навігації. Таким чином роль дронів трансформувалася: спочатку вони слугували виключно для розвідки з рідкісними можливостями скидів, а з 2022 року вони стали повноцінними бойовими учасниками. Те ж саме стосується FPV-дронів: якщо їх використання у 2016-2017 роках було поодиноким, то з кінця 2022 року вони стали загальноприйнятими. Станом на 2024 рік, Україна є єдиною країною у світі, що створила командування Сил безпілотних систем з морськими дронами та роботизованими земляними системами. Ми вже розробляємо дрони, які здатні до атак на відстань 500-700 кілометрів. Цей розвиток став можливим завдяки технологіям четвертої індустріальної революції – нові чипи, системи навігації, супутники, новітні камери та штучний інтелект, включаючи машинне навчання, цифрові алгоритми розпізнавання та системи наведення.

Чи може наша війна з Росією увійти в історію як війна нового покоління, нової формації, як колись англо-бурська війна з її кулеметами та формою хакі?

– Як і концепція концтаборів. Коли у березні 2022 року я разом із товаришем, позивний “Академік”, задумали започаткування системи постійного навчання операторів БПЛА в Україні, ми не йшли на це з таким наміром. Ми були всього лише двома лейтенантами з мріями. На початку березня ми провели тренінг, на якому здобули певні знання та вміння і розпочали створення школи. Учасники тренінгу пізніше заснували три навчальні школи – Центр “Крук”, Dronarium та “Боривітер”. Станом на 23 травня цього року ми підготували 20 тисяч операторів БПЛА, з них понад 8 тисяч вже через нашу школу. Це майже цілий батальйон. Чи думали ми, що це якось змінить концепцію ведення війни? Ні, ми просто виконували свою роботу. Що назвуть цю війну, сказати важко. Дехто вже відзначає її як третій етап Визвольної війни – перший був у 1917-1922 роках, другий – боротьба УПА, а третій етап – теперішній. Дехто вважає її війною за ідентичність, а деякі – вітчизняною. Степан Бандера ще у 50-х роках писав про те, що після здобуття незалежності Україні слід бути готовою до нової агресії з боку Росії, що і буде ще одним етапом Визвольної війни. Я б не хотів називати це війною дронів – це боротьба за наше існування. Дрони – це всього лише інструмент. Якщо завтра їх не стане – ми продовжимо битву. Справжнє протистояння та перші втрати серед українських військових сталися ще в березні 2014 року. Війна триває тривалий час, тому не варто вживати терміни про війну дронів. Як історик, мені близьке визначення “третій етап Визвольних змагань”.

Скільки часу потрібно для підготовки операторів дронів?

– Чим довше, тим краще. Але часу катастрофічно не вистачає, тому у нашому центрі ми навчаємо операторів мультикоптерів два тижні, FPV – два тижні, “крила” – місяць. Цивільні можуть проходити скорочений курс – два тижні на “крилі” та тиждень на мультикоптері. Оператори отримують сертифікати державного зразка, які слугують основою для присвоєння військово-облікової спеціальності. Наш центр першим отримав сертифікацію у 2023 році. Потім військові можуть пройти додаткові курси підвищення кваліфікації, які тривають від тижня до двох. Тобто базова підготовка оператора займає від двох тижнів.

Волонтерка Марія Берлінська заявила, що наприкінці травня 2023 року ми можемо почати відставати від Росії в технологічному плані, адже росіяни планують виготовляти понад тисячу “Шахедів” за добу. Чи здатні ми їх наздогнати?

– Це справді так, кількість “Шахедів” на їхньому боці збільшується щодня. Чи дійде вона до тисячі – важко сказати. Проте об’єктивно визнати, що Росія здатна налагодити масове виробництво “Шахедів” – це дійсність. Росія перевела приблизно 40 відсотків своєї економіки на військові рейки. Протистояти цьому можна лише змінивши державну стратегічну політику. Необхідно проголосити пріоритет виробництва, яке відповідає потребам Сил оборони, перебудувати фінансування та економіку. Необхідна відверта розмова з суспільством. Це затратно, неприємно. Але в небі над Києвом вже літають “Шахеди”, які зустрічають мобільні вогневі групи. Ці групи складаються з добровольців, які не перший рік вже подаються до служби, залучені на кулеметах та чергуваннях і не отримують за це жодної винагороди. В Києві багато здорових чоловіків – чому вони не прагнуть приєднатися до добровольчих формувань, щоб чергувати? Збільшення щільності вогню було б таким, що жоден “Шахед” не зміг би дістатися до цілі. І мова йде не про мобілізацію, а про виконання громадянського обов’язку. Ми вже забули про війну. Таке вже було в 2015–2016 роках. “Шахеди” врешті-решт літатимуть, а варіантом їх зупинення стане лише залучення кожного. В іншому випадку не можна виграти війну з 140-мільйонною країною, в тилу якої стоять Китай, Іран, Білорусь, Північна Корея та частина африканських країн. Щоб зупинити цю агресію, потрібно загальне включення. Я розумію, що суспільство втомилося за три роки, але росіяни не втомилися.

Які факти свідчать про те, що Росія випереджає нас у виробництві та користуванні дронами? Чи слід нам запозичувати їхній досвід?

– Запозичувати досвід Росії варто було давно, про це вже говорив Ігор Луценко. У 2022 році ми реалізували безліч рішень. Необхідно було визначитися з найбільш ефективними. Якби ми це зробили у 2023 році, то мали б стандартизовані речі, які масово виготовляли б. Росіян зробили акцент на “Ланцетах” та “Орланах”. А в нас є “Дартс”, “Скайхоппер”, “Мрія 4.5.0”, “Чаклун” – це лише десята частина з того арсеналу, який доступний. Всі вони ефективні, але у нас спостерігається відсутність цілісності в підходах, а в цих умовах потрібно фокусуватися на пріоритетах і класти їх на конвеєр.

Економіку можна мобілізувати за умови наявності чіткої державної стратегії, інформуючи суспільство про те, що кожен має долучитися до цієї мети. Інакше ми не переможемо – проти нас воює авторитарна країна з колосальними ресурсами. Ще у 2015 році відзначали, що війна вигідна лише військовим та волонтерам. Але насправді війна не приносить абсолютно нічого позитивного, а її темпи не зменшуються, росіяни мають ресурси для продовження війни. У реальних переговорів сподіваємося, хоча б до кінця року. До того ж часу нам потрібно вистояти.

В Україні ентузіасти власноруч виготовляють дрони з підручних матеріалів. Якщо це можливо в домашніх умовах, що заважає запустити серійне виробництво? Чи недооцінює державне керівництво важливість розвитку безпілотних систем?

– Це запитання потрібно ставити не військовим. Камишін (Олександр Камишін – міністр з питань стратегічних галузей промисловості у 2023–2024 роках) заявив у 2024 році, що ми виготовили майже 2 мільйони дронів замість обіцяних 5 мільйонів. Є, за чутками, проблема обмежених ресурсів. Виробники можуть створити більше, проте їм потрібні гроші. Їх можна отримати з бюджету, а також є величезні ресурси – кредити Національного банку України, які можна спрямувати на виготовлення дронів. Крім того, є можливість відкрити ринки збуту, аби наші виробники продавали дрони закордоном, отримуючи прибуток, котрий можна інвестувати у виробництво дронів. Варіантів є чимало, але чому це не реалізується, які цьому причини – це питання до депутатів і чиновників. Моє завдання – отримати дрон і навчити ним користуватися.

Чи є в Україні необхідні потужності для виробництва безпілотників, включаючи матеріали, обладнання й кваліфікований персонал?

– Так, є. В Україні достатньо виробничих потужностей, щоб задовольнити наші потреби в дронах. Але я бачив виробників, які не завантажені, у яких завантаженість виробництв становить 40–50 відсотків. Вони також не розуміють, чому їх не підключають до роботи. Головна причина – відсутність єдиної державної стратегії на цьому фронті. Урядової програми з перерозподілу ресурсів на час військового стану не існує.

Чи можна стверджувати, що безпілотні системи стали каталізатором технологічної революції?

– Це може бути занадто узагальнююче. Технології четвертої індустріальної революції докорінно змінюють контекст, в якому ми жили до 2022 року. Тепер він абсолютно інший. Дрони – одна з частин цієї революції. У наших телефонах є чимало додатків – це також частина індустріальної революції. GPS-навігатор – це інша революція. Кібербезпека також є частиною індустріальної революції. Сьогодні ми живемо у новому світі – він швидко змінюється, і ми повинні вчити себе адаптуватися до цих змін.

Передплатити журнал “Країна”