Цього тижня у Малій опері, яка розташовується в колишньому Клубі трамвайників, стартував проєкт «SASHA.1987. Повернення», який демонструє твори американського художника українського походження Саші Кузнєцова.
«Автор є зіркою сучасного американського мистецтва українського походження. Виставка цікава тим, що він починав свій мистецький шлях саме тут, у Клубі трамвайників, — розповів „Вечірньому Києву“ співкуратор виставки, директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Федір Баландін. — Наш центр готує культурологічне дослідження, присвячене таким клубам, які дають формують світогляд, смак і дають майбутнє талановитим дітям».
Він поділився, що міський центр планує створити серію альбомів про столичні клуби як мистецькі осередки.
«Сьогодні діти хочуть „сидіти“ в телефонах, їх складно відірвати від гаджетів. Але навіть одне-два заняття з хорошим клубним педагогом дають їм натхнення творити та розвиватися. І ми показуємо приклади особистого успіху, — зауважив Федір Баландін. — Розпочинаємо дослідження саме з Клубу трамвайників, його історії та особистостях, які з ним пов’язані. Саша Кузнєцов — лише перша постать».
Співкуратор розповів, що роботи Олександра, хоч і написані за океаном, за настроєм дуже київські. Він акцентував, що київські авангардні митці того періоду, кінця 1980-х років, на жаль, недооцінені, про них мало знають, хоч вони тоді творили новий культурний ландшафт.
«Наше завдання полягає в тому, що повернути ці імена, і ми починаємо з Саші Кузнєцова. Потім виставка переїде в наступну локацію. Ми запланували тур декількома міськими галереями, для того, щоб якомога більше людей могли познайомитися з цими роботами. Також плануємо показати його графіку», — проанонсував Федір Баландін.
Перша персональна виставка Саші Кузнєцова у рідному Києві стала можлива завдяки його другу дитинства, Ростиславу Шерстюку. З Олександром вони знайомі фактично з народження.
«У нас декілька днів різниці у днях народження. Наші мами лежали в одному пологовому будинку. Нас навіть на одних вагах потім звішували, бо ми були сусідами на Сирці, — пригадує Ростислав. — Спочатку це було несвідоме знайомство, ми просто разом гуляли. Осмисленішим воно стало з першого-другого класу, а після третього я перейшов в іншу школу. В той час ми писали один одному поштові листи».
Він пригадує, що потім Олександр пішов в армію. А по поверненню, за декілька років поїхав в Штати. Якось одну з його картин «Годуюча матір наша» на Андріївському придбала жінка з американської делегації. Завдяки цьому художник отримав запрошення відвідати США з персональною виставкою.
Один він тоді поїхати не міг, відправили цілу делегацію, разом з комсомольцями. Дорогою до чергового міста туру всі картини зникли. Пізніше з’ясувалося, що жваві комсомольці знайшли ділових партнерів та застрахували виставку на велику суму. І Саші довелося писати роботи заново. Власне, цьому випадку і присвячена одна з робіт виставки — Lost in USA.
«Його завжди цікавили космічні теми в усіх сенсах цього слова. Це людина Всесвіту, — розповів Ростислав Шерстюк. — У Сані гуманітарний склад ума. Він реальний митець. Я все ж таки більше по техніці, але займаюся філософією».
Він звертає увагу на дві роботи «Кава з молоком». Ідея першої була втілена раніше, друга написана вже у Штатах.
«А ти подивись, як давно ти пив каву, коли ти береш і на ній помада від попереднього користувача?», — тоді прокоментував мені Саня. Тобто у нього дуже багато гумору у роботах», — зауважив Ростислав.
На відкриття прийшла й мама художника, Галина Володимирівна. Розповідає, що син малював з раннього дитинства.
«Коли йому було 4 роки, ми пішли на виставку в музей, він був вражений,. І коли повернувся, одразу став малювати. Ходив в студії, займався. І присвятив цьому все своє життя», — пригадує вона.
Галина Володимирівна працювала завідувачкою бібліотеки в Інституті автоматики, її чоловік — провідним інженером-радіотехніком. Інша частина родини дотична до мистецтва: бабуся була художницею, тітка — мультиплікаторкою, брат бабусі займався в студії Грекова. Олександр після школи вступив в технікум легкої промисловості, бо там був гарний викладач, відомий скульптор. Окрім малювання, співав, грав в театрі.
«Ця робота присвячена урагану Катрина, який завдав Америці багато руйнувань, — поділилася Галина Володимирівна. — Весь цей жах він відобразив на цій роботі, її надрукували на обкладинці місцевого журналу».
Мати художника пригадує, що коли почалося повномасштабне вторгнення, Саша Кузнєцов збирав кошти, продавав свої картини, допомагав друзям з Маріуполя. Війна його приголомшила. Він намагався вивезти батьків, однак вони не погодилися. На жаль, його батько два місяці тому пішов з життя. На виставці показують його роботу з дерева, що було для чоловіка хобі.
Експозиція також приурочена до ювілею художника, якому цьогоріч виповнюється 60 років. І є способом підтримати його, адже нещодавно Саша Кузнєцов переніс складну операцію на хребті та зараз проходить реабілітацію.
SASHA.1987. Повернення. Персональна виставка Саші Кузнєцова
Коли: до 23 березня з 15:00 до 19:00
Де: Київська мала опера, вулиця Дегтярівська, 5
Вхід вільний
Читайте також:
- «Те, що нас тримає»: столичні митці поділилися своїми внутрішніми опорами. На виставці показують роботи шести авторів, досліджує, що дає силу й підтримку в часи невизначеності.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»