Ініціативу Укрзалізниця реалізувала у співпраці з БФ «Сталеві», заснованого на пропозицію Героя України Сергія Волинського.
На початку повномасштабного вторгнення вагони Укрзалізниці стали свідками як сліз, так і надії. Вони виконували функцію тимчасового прихистку та шляху до порятунку для тисяч українців. Символічно, що цей прапор підіймається саме над залізничними вокзалами країни, підкреслюють в Укрзалізниці.

«Прапор надії нагадує нам, що ми не зупинимося, поки кожен полонений і зниклий безвісти не повернеться додому, — зазначив Герой України Сергій Волинський. — Він є композицією з білої та чорної смуг. Чорний колір символізує смерть, полон і втрати. Білий — це надія та невпинна боротьба за своїх. Разом ці кольори утворюють єдине полотно — символ незламної боротьби за всіх українців, хто ще не вдома.
Україна чекає на своїх героїв, на кожного, кого тримає ворог у полоні. Прапор надії — це щоденне нагадування всій країні та світу про кожного військовополоненого і зниклого безвісти українця. Цей прапор буде майоріти доти, поки ми не дочекаємося повернення всіх побратимів на рідну землю. Я впевнений: держава зробить все можливе, аби повернути кожного з них.»
Як повідомив голова правління АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський, сорок колег-залізничників досі перебувають у полоні, а ще понад чотириста — вважаються зниклими безвісти.
«Ми віримо, що кожен з них, кожен українець, повернеться додому. Ми прагнемо дати цій ініціативі новий поштовх — незалежно від того, чи це приватний бізнес, чи державна установа, — підняти біло-чорний прапор на знак підтримки всіх полонених, — поділився Олександр Перцовський. — Сьогодні такі прапори майорять над сотнею наших вокзалах. І ми хочемо, щоб їх ставало якомога більше. А потім, одного дня, щасливого і сонячного, ми зможемо їх опустити. Бо всі повернуться.»


Всіх охочих запрошують долучитися до цієї ініціативи та розгорнути Прапор надії, нагадуючи про тих, хто чекає на свободу.
Нагадаємо, що 12 червня з російського полону було звільнено ще одну групу важкопоранених та тяжкохворих захисників. Частину з них вважали зниклими безвісти.