Триває спроба президента США обмежити імпорт російської нафти, що викликало резонанс, подібний до тарифної війни, яку він ініціював у квітні 2025 року. Проте Білий дім вказує, що продовжить тиснути на Росію.
Країни “Організації країн-експортерів нафти+” (ОПЕК+) досягнули угоди про підвищення видобутку нафти у вересні на 547 тисяч барелів на день. Дональд Трамп повинен би вітати це рішення, адже вірить, що зниження цін на “чорне золото” зменшить доходи Кремля і змусить його зупинити агресію проти України. Але ситуація є складнішою.
ОПЕК була заснована у 1960 році. На сьогодні вона об’єднує Об’єднані Арабські Емірати, Конго, Екваторіальну Гвінею, Габон, Іран, Ірак, Кувейт, Лівію, Саудівську Аравію, Венесуелу, Нігерію та Алжир. Країни-учасники ОПЕК володіють понад двома третинами світових запасів нафти та 50% її глобального експорту. ОПЕК+, в свою чергу, є платформою для співпраці з країнами, що не входять до ОПЕК, такими як Казахстан, Росія, Мексика, Оман та інші.
У листопаді 2023 року вісім країн “ОПЕК+” вирішили добровільно скоротити видобуток нафти до 2,2 мільйона барелів на добу, щоб стабілізувати ціни. Нагадуємо, що на той момент світова економіка ще не оговталася від наслідків пандемії. Через це та війну в Україні попит на нафту знижується, а ціни падають. Наприклад, восени 2022 року вартість бареля впала з 120 до 90 доларів. Це викликало загрозу кризою, тож ОПЕК вдалися до скорочення видобутку. Президент США Джо Байден охарактеризував цей крок як недалекоглядний і пригрозив Саудівській Аравії переглядом відносин, при цьому наказавши почати вивільнення нафти зі Стратегічного нафтового резерву США. Обмеження видобутку мали діяти до осені 2026 року.
Тенденції на нафтовому ринку свідчать про те, що реакції на геополітичні заяви виразніші, ніж на ринкові рішення. Окрім того, країни ОПЕК+ планують щомісячно переглядати квоти на видобуток нафти. Конфлікт Трампа з Індією лише ще більше заплутав операторів ринку.
Демарш під маскою згоди
Міністр нафти та природного газу Харділ Сінгх Пурі заявив: Індія здатна замінити російську нафту альтернативними джерелами. Однак представник МЗС Ранджір Джайсзал підкреслив, що позиція Індії у відносинах з Росією залишається стабільною. Прем’єр Нарендра Моді, реагуючи на тарифи з боку США, закликав громадян підтримувати вітчизняних виробників, що є негативним сигналом для Трампа.
У Вашингтоні заступник глави апарату Білого дому Стівен Міллер наголосив: “Для Індії неприпустимо фінансувати цю війну, купуючи нафту у Росії“.
Проте Індія не єдина у цьому.
“Примус нічого не вирішить”
“Бразилія рішуче не згідна з обмеженнями через свої торгові зв’язки з іншим країнами“, – прокоментував вимогу США спеціальний радник президента Бразилії Селсу Аморім.
Бразилія могла б бути більш гнучкою, якби не Китай.
“КНР завжди утискуватиме свої енергетичні потреби, відповідно до наших національних інтересів“, – йдеться в заяві міністерства закордонних справ Китаю у соціальних мережах. – “Примус нічого не дасть“.
Тон офіційного Пекіна буквально повторює його відповідь на “День визволення” від тарифів Трампа у квітні 2025 року.
Подібні висловлювання учора пролунали після, а не до, зустрічі китайських, індійських та бразильських делегатів з американськими законодавцями.
Міністр фінансів США Скотт Бессент зазначив, що китайська сторона “серйозно налаштована”, коли йдеться про російську нафту, готова сплачувати 100% мит.
Суть митних зборів
КНР не може дозволити собі відмовитися від російської та іранської нафти, пояснив експерт Інституту політики Азійської спільноти Денні Рассел, адже “Китай вважає, що має важелі впливу для протистояння Вашингтону“.
Проте Індія конкурує з КНР, а Моді має амбітні плани підняти економіку країни на третю позицію в світі.
Проблеми минулого
“Індія підпорядковувалася вимогам і зазнавала збитків“, – нагадав індійський аналітик Брахма Челлані:
Дональд Трамп під час своєї першої каденції вимагав від Нью-Делі відмовитися від іранської нафти, незважаючи на привабливі знижки. Індія також втратила на інвестиціях у венесуельську нафтову промисловість на догоду Трампу.
“Це зробило Пекін фактично єдиним покупцем найдешевшої нафти у світі, зміцнивши його енергетичну безпеку за рахунок Індії“, наголосив Челлані. – “Попри це, Індія намагається задовольнити Трампа збільшенням імпорту дорогої американської нафти“.
Геополітичні маневри та Україна
Заступник глави апарату Білого дому Стівен Міллер дав зрозуміти, що “Картки, які Трамп має у своєму арсеналі”, можуть змусити Росію припинити війну, так що санкції та контроль над нафтою – це не єдині засоби. Однак у Києві на дані фактори покладають великі надії.
В Індії державні компанії призупинили закупівлю російської нафти, акцентував виконавчий директор АЦ “Український інститут майбутнього” Анатолій Амелін. Отже, заклик президента США почуто. Але близько 60% переробки нафти в країні ведуть приватні компанії, на які необхідно посилити тиск, зазначив він.
Бразилії та частково Індії нині вигідно залишатися у тіні Китаю, оскільки вони хочуть зберегти можливості для прямих торгових переговорів зі США, а перед цим – підвищити власну цінність. Це їм вже вдалося, зокрема, Індії, яка до війни не була настільки важливою торговою партнеркою Росії в енергетичній сфері.
Таким чином, коли йдеться про тарифи і санкції, Трамп і Путін усвідомлюють, як і коли вони спрацюють, адже вони безпосередньо впливають на доходи країни-агресора, пояснив у інтерв’ю Gazeta.ua політичний аналітик Дмитро Франчук.
Ось навколо цього і точиться боротьба. У контексті геополітичної напруженості попит на нафту зростатиме, що зведе до нуля вплив санкцій, попереджає експерт. Конфлікт Трампа з Індією демонструє, що межі впливу США є реальними, а ефективність обмежень залежить від угод ключових країн.
Такі угоди можуть вже існувати, про що свідчать певні сигнали від Росії.
Наразі служба зовнішньої розвідки РФ попередила про ймовірну “британську провокацію з участю українських сил”, що представить “тіньовий флот” як загрозу мирному судноплавству. Путін висловив готовність зустрітися як з Віткоффом, так і з Зеленським.