Вчора, 14 жовтня, у день заснування Української повстанської армії, в Національному музеї історії України відбулася зустріч «Зродились ми великої години». Захід був присвячений дослідженню українського спротиву російській агресії в середині XX століття та спадкоємності боротьби за свободу в умовах сучасного протистояння.
На зустрічі зібралися історики, військові, музейники та всі, хто хоче глибше зрозуміти безперервність українського спротиву — від повстанців 1940-х до сучасних захисників.
Серед основних експонатів заходу був бойовий прапор УПА, вишитий тризубом і мечем — артефакт, просякнутий кров’ю тих, хто загинув у бою 21 березня 1944 року в селі Велика Мощаниця на Рівненщині. Тоді загін УПА боровся проти радянських партизанів Кам’янець-Подільського з’єднання імені Михайлова.
«Сім годин оборони — і понад дві сотні загиблих. Після бою радянські сили застосували тактику випаленої землі, знищуючи не тільки повстанців, але й мирних жителів. Прапор, який став трофеєм, було представлено на радянській пропагандистській виставці, а згодом передано до фондів музею, де він зберігається і до сьогодні. Вперше за багато років його було показано публічно — як символ пам’яті, голос тих, хто не мав змоги говорити», — зазначили в музеї.
У дискусії взяли участь доктор історичних наук, офіцер Національної гвардії України Іван Патриляк та історик Богдан Скопненко — учасник російсько-української війни, завідувач сектору історії України XX століття. Вони говорили про моральну спадщину УПА, про те, як її ідеї живуть у сучасній армії, і чому пам’ять про повстанців є не лише історією, а частиною нашого сьогоднішнього опору.
Звучали конкретні історії: про те, як повстанці служили у власному одязі, як цінували німецьке взуття з міцною підошвою, адже щоденно долали десятки кілометрів. Як вони знаходили медикаменти — через обміни, напади на склади, іноді маскуючись під радянських партизанів. Як збирали зброю з залишених складів Червоної армії, створюючи власні запаси, які німецька поліція виявляла з острахом.
«Українська повстанська армія була армією народу на 105%. Це була типова селянсько-робітнича армія, дзеркало тодішнього українського суспільства», — зазначив Іван Патриляк.
Цю думку підтримав кандидат історичних наук Богдан Скопненко, підкресливши сучасні виклики у вивченні спадщини УПА:
«Сьогодні ми живемо в інформаційній бульбашці, де знаємо, хто такі Роман Шухевич або Євген Коновалець. Але за її межами, особливо в армії, ці імена часто звучать віддалено. Існує потреба глибше інтегрувати історію УПА в сучасну військову культуру, адже більшість військових, з якими я працюю, не знають історії УПА. Вони можуть щось чути про Романа Шухевича, але не знають, хто він. Це не їхня провина — це загальна прогалина в освіті», — зазначив він.
Учасники також обговорили виникнення, розвиток і еволюцію УПА як сили, що боролася проти двох тоталітарних режимів. Піднімалися питання забезпечення, підтримки населення та очікувань щодо підтримки Заходу, які виявилися невиконаними. Значною частиною дискусії стали російські пропагандистські наративи — «бандерівці», «петлюрівці», «мазепинці», «виговці» — та їх використання для дискредитації українського спротиву.
На кінець, спікери підкреслили необхідність повернення складних історичних питань — зокрема українсько-польських суперечностей — з політичного поля назад у наукову дискусію.
Нагадаємо, що у січні 2025 року померла легендарна «Орися» — зв’язкова УПА Ангелина Паламар.
До теми: Бійці бригади «Чорний ліс» відтворили Великдень з фото воїнів УПА 1944 року.