До березневих Шевченківських днів Національний музей Тараса Шевченка підготував експозицію «Наш Шевченко», що демонструє сучасне бачення громадського діяча, художника та поета.
«Безпосереднім учасником нашого проєкту є й сам Тарас Шевченко. І не тільки тому, що в залі представлені інтерпретації його образу. Сила поезії великих поетів якраз і полягає в тому, що навіть після свого фізичного відходу вони впливають на нас, і в певний час акцентують на чомусь нашу увагу або відкривають нові сенси, — зазначила заступниця генерального директора Національного музею Тараса Шевченка з наукової роботи Тетяна Чуйко. — Так і Тарас Шевченко завжди знаходив різні способи та можливості озиватися до наших предків, нас, і так буде і з нашими нащадками. Як митець він звертається через митців. Адже художник транслює ті сенси, які відчуває. Тож саме через талановитих митців, інсайтами чи інтуїцією, інші великі автори говорять до нас, відкриваючи те, на що сьогодні варто звернути увагу».
Вона зазначила, що під час революцій та війни, митці часто зображували Шевченка-воїна. Так само воїном та героєм він є й у деяких творах експозиції. Переважно на роботах Тарас Григорович молодий, і ця його молода енергія дає нам надію та оптимізм.
Ідейним натхненником проєкту став митець Петро Бевза, у якого була особиста мотивація. Ще 30 років тому його дідусь підготував саморобний підрамник, щоб онук написав портрет поета.
«Це було 1995 року, я якраз готувався до виставки в музеї Шевченка. — пригадує Петро Бевза. — Тоді мій дідусь сказав: напиши мені образ, бо зображення Шевченка в його хаті було стареньким. Я йому відповів, що пишу невидиме. А він мені — «Так, напиши образ, ти ж не був з ним знайомий. Я пообіцяв, але не втілив. Дідусь помер у 2001 році, а в мене залишилася невиконана справа.
У 2014 році з Миколою Журавлем робили виставку-присвяту Тарасові Шевченка, і мені здавалося, що я свою обіцянку виконав. Але, коли влітку минулого року прийшов до музею, зрозумів, що ні, але маю це зробити. Запропонував організувати виставковий проєкт і залучити художників, які, як я, відчувають особистий виклик. Погодилися 20 авторів. Не всі завершили роботи, тож сподіваюсь, буде й друга виставка».
Образ Тараса Шевченка у Петра Бевзи трохи розмитий, на картині домінує його фірмовий помаранчевий колір.
«Коли Тарас Григорович видав Кобзар, йому було 26 років. Але в нас немає жодного зображення того часу. Маємо фотографії, коли йому було вже 46 років. І ці світлини були зроблені як перформанс, тогочасний виклик. Але ж насправді Тарас Шевченко не був старим дідом, — зазначає Петро Бевза. — Я намагався створити образ людини, яка зріла, проста, а вуса — настовбурченими. Щоб був схожий, особливо очі. І на портреті є божественна енергія, яку зобразив у вигляді променя».
Поруч — ще одна робота Петра Бевзи «Думи», яку він вважає сьогодні актуальною та такою, що перегукується з творчістю Шевченка. Це абстракція з образом сапсана, що символізує ЗСУ.
Спеціально до проєкту портрет Тараса Шевченка написав художник Антон Логов. Митець пригадує, що в дитинстві перемальовував багато картинок, і однією з них були портрети Шевченка. Йому подобалися його вуса, притягував такий образ.
«Ця картина називається „Борітеся — поборете“. Вона про дух свободи, — пояснив „Вечірньому Києву“ Антон Логов. — На полотні проглядається сітка, як певні кайдани, кордони, які треба подолати, як в собі, так і зовні. Головний образ моєї роботи — сонце як світло, за яке ми боремось. Сонце для мене уособлює і сам Шевченко. З сутінків, зеленого туману, виринає його погляд. Зробив й спеціальну раму. Адже Шевченко сам був художник, а до того ж це музейна експозиція».
Несподіваний є образ Тараса Григоровича у роботі «Час сіяти насіння» Олега Ясенєва. Уквітчаний мальвами, він просіває насіння соняшника.
«Це задум в мене був вже декілька років. Пов’язаний з найтеплішими спогадами мого дитинства, — зізнався художник. — Коли в селі вже все зібрали з городу, залишалися сухі соняхи, які зрізали. Далі розстеляли простирадла на землі, зносили туди соняхи, всідали бабусі та клацали ці соняхи. Вони обсипалися. Я брав в руки ці насіння, кожне зернятко для мене було як дитина, як я сам. Так і кожна людина з України — це зернятко з соняха. Насіння просівають від пилу і сміття, так і нас треба просіяти. Коли Петро мені зателефонував з пропозицією, я вже почав писати цю роботу. Зробив її на одному подиху».
Також у проєкті представили роботи Володимира Петрова з Харкова, Сергія Кириченка та Сергія Савченка з Одеси, молодого художника Данила Мовчана зі Львова, Олексія Литвиненка та В’ячеслава Гутирі. Всі вони погодилися подарувати свої твори до колекції музею.
Крім того, до цієї експозиції видадуть каталог зі статтями наукових співробітників музею та художників. На обкладинці, як і на афіші виставки, будуть очі Шевченка.
«Наш Шевченко»
Коли: до 30 березня, графік роботи: середа-неділя: 10:00-18:00 (каса працює до 17:15)
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вхід на виставку за вхідним квитком до музею: 150 грн, для учнів, студентів, пенсіонерів — 70 грн.
Нагадаємо, також у музеї демонструють пейзажі місць України, де бував Тарас Шевченко. До експозиції увійшли твори Сергія Шишка, Миколи Лихошви, Леоніда Литвина та інших українських художників із колекції Національного музею Тараса Шевченка.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»