Нещодавній саміт НАТО в Гаазі, незважаючи на успіхи президента США Дональда Трампа у збільшенні витрат на оборону в Європі, залишив відчуття “зради” в Україні, а також викликав глибоку стурбованість серед країн східного флангу Альянсу.
Відмова НАТО засудити масштабне вторгнення РФ та “маргінальна” присутність президента України Володимира Зеленського на саміті вказують на зростаючу “втому від України”. Таку позицію висловив оглядач The Telegraph Самуель Рамані.
Саміт НАТО: відсутність рішучої позиції та “втома від України”
В очікуванні на посилення безпеки Європи від російської загрози, “запальні коментарі” Трампа щодо статті 5 залишили країни Балтії у сумнівах щодо готовності Альянсу протистояти гібридним загрозам з боку РФ. В Україні ж це викликало відчуття зради.
Попри те, що генеральний секретар Альянсу Марк Рютте невпинно повторював “стару мантру” про незворотний шлях України до членства, його слова “звучали порожньо” більше, ніж будь-коли раніше.
Недостатність ресурсів та підтримка з Європи
Після трьох років виснажливої війни, Україні не вистачає бійців і озброєння для досягнення перемоги. Трамп під час зустрічі з Зеленським у Овальному кабінеті зауважив на “нестачі солдатів” в Україні, а його віцепрезидент Джей Ді Венс критикував примусову мобілізацію. Хоч Зеленський і скасував заборону на мобілізацію 18-24-річних, це не виправило ситуацію. Тактичні успіхи Росії біля Покровська відбуваються через нестачу українських захисників, а моральний дух армії послаблюється через напругу між рядовим складом та командуванням, що зазначається у статті.
Оскільки Трамп продовжує підкреслювати свою “відразу” до тривалої військової допомоги Україні, постачання військового обладнання може ще більше зменшитися. Київ акцентує на пріоритетності систем ППО Patriot у закупівлях зі США, зменшуючи запити на більш досконалі наступальні озброєння. Перспективи передачі США крилатих ракет Tomahawk або літаків, здатних нейтралізувати російські винищувачі Су-35, виглядають віддаленими.
На даний момент Україна намагається шукати підтримки у європейських союзників, щоб компенсувати ці недоліки. Німеччина отримала дозвіл від США на передачу 125 далекобійних артилерійських ракет та 100 ракет ППО Patriot. Нідерланди нещодавно передали Україні останні 24 обіцяні F-16, а Норвегія розглядає можливість подвоєння поставок F-16. Європейські країни також активно працюють над зміцненням української оборонної промисловості: Велика Британія оголосила про спільні проекти з виробництва безпілотників, а Німеччина зобов’язалася інвестувати 5 мільярдів євро у виробництво далекобійних ракет.
Вітчизняна оборонна промисловість не може розвиватися швидко достатньо, щоб компенсувати військову допомогу, яку Росії надає Північна Корея, а виснажені європейські армії потребують постачання Україні, замовляючи нову зброю у США. Поки Росія веде багатосторонній наступ на Донецьк, Харків і Суми, Україна не може задовольнити термінові потреби своєї армії.
Попри всі ці “негативні обставини”, незламний патріотизм і тактична винахідливість України можуть сповільнити просування Росії. Заява командувача ЗСУ Олександра Сирського про зупинку російського наступу на Суми і операція “Павутина” проти російських стратегічних бомбардувальників підкреслюють ці безцінні риси.
Проте небажання Росії закінчити війну, незважаючи на великі втрати та повільні здобутки, свідчить про те, що Україні не можна покладатися виключно на рішучість. Це усвідомлення перетворює українців, які ідеалізували західні економічні та демократичні інститути, на циніків, що погіршує перспективи інтеграції України в трансатлантичну безпекову систему.
“Коли Трамп та Рютте підкреслювали збільшення витрат на оборону, аби зміцнити довгострокову стійкість НАТО, маргіналізація України у спільній декларації НАТО знижує значний позитив. Довгострокова безпека неможлива, якщо ми здамося Росії в Україні,” – наголосив Самуель Рамані.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп під час саміту НАТО в Гаазі запевнив, що Росія ніколи не нападатиме на Альянс, поки він залишається в Білому домі. Він вважає, що цього ніколи не станеться.