Події 1100 роки
У Києві правив Святополк Ізяславич. Після Долобського з'їзду 1103 року князі Київської Русі здійснили кілька успішних спільних походів проти половців. Почалося будівництво Михайлівського Золотоверхого собору. У 1106—1108 в Києво-Печерському монастирі споруджено Троїцьку надбрамну церкву.
Польщу після смерті князя Владислава I Германа розділили його сини Збігнєв та Болеслав. Майже одразу ж між ними почалася боротьба за верховенство. На допомогу Збігнєву проти Болеслава прийшов німецький король Генріх V, однак Болеслав завдав його військам кількох відчутних поразок.
У Німеччині 1104 року проти імператора Священної Римської імперії Генріха IV повстав його син Генріх V, підбурений папою Римським Пасхалієм II. Генріха IV ув'язнили й змусили зректися. Наступного року йому вдалося звільнитися й прогнати сина, але 1106 року він помер. Генріх V став королем Німеччини. Однак, він не згодився з папою щодо прав призначення церковних ієрархів, і боротьба за інвеституру продовжилася. Наприкінці десятиліття Генріх V пішов походом до Італії на чолі 30-тисячного війська.
Король Англії Генріх I Боклерк переміг свого брата Роберта III Куртгеза і об'єднав під своїм правлінням Англію та Нормандію. Згодом розпочалася війна з французькими королями, яка проходила зі змінним успіхом. 1108 року на французькому троні Філіпа I змінив його син Людовик VI.
Хрестоносці здобули кілька міст у Леванті: Триполі, Бейрут, Сідон. Утворилося графство Триполі. Водночас сельджуки відбили землі Едеського графства на схід від Євфрату. Стосунки хрестоносців із Візантією залишалися напруженими. Князь Антіохії Боемунд повернувся в Італію і звідти знову вторгся на Балкани, але візантійці відстояли Диррахій, змусивши Боемунда до укладення Девольської угоди.
Продовжувалася боротьба між Альморавідами та християнськими королівствами на Піренейському півострові. Альморавіди захопили Валенсію, яку захищала вдова Сіда Кампеадора Хімена Діас. Помер лідер Альморавідів Юсуф ібн Ташфін, і влада перейшла до його сина Алі ібн Юсуфа. Помер король Кастилії Альфонсо VI. Королевою стала його донька Уррака. Вона одружилася з королем Арагону Альфонсо I.
Події 1110 роки
У Києві до 1113 княжив Святополк Ізяславич. Після його смерті в місті спалахнуло Київське повстання 1113. Кияни запросили на княжіння переяславського князя Володимира Мономаха. У Переяславі з 1114 правив його син Ярополк Володимирович. 1111, 1116 та 1120 років руські князі здійснювали успішні походи проти половців. 1118 року Володимир Мономах прогнав з волинського престолу Ярослава Святополковича і посадив на нього свого сина Романа Володимировича. Після смерті Романа його змінив брат Андрій Володимирович Добрий.
Укладено першу, другу та третю редакції Повісті временних літ. Між 1113—1115 на замовлення київського князя Володимира Мономаха споруджено церкву Спаса на Берестові.
Частина половців після поразок від русичів переселилася в Грузію, де їх прийняв цар Давид IV Будівник.
Польський князь Болеслав III Кривоустий переміг у боротьбі за владу свого брата Збігнєва, полонив і осліпив його.
1111 року німецький король Генріх V полонив папу римського Пасхалія II і змусив коронувати себе імператором Священної Римської імперії. Однак, звільнившись з полону наступного року, папа римський знову відкликав свою згоду на світську інвеституру. Імператору Генріху V довелося вести війну з повстанням у Німеччині, але 1117 року він знову захопив Рим і коронувався імператором удруге. Церемонію провів архієпископ Моріс Бурден, якого наступного року прихильники Генріха V обрали новим (анти)-папою.
Після смерті Пасхалія II 1118 року папою римським став Геласій II, а 1119 року його змінив Калікст II. 1115 року померла Матильда Тосканська, її землі відійшли до Святого Престолу за винятком міст, що отримали самоуправління.
Застверджено статут ордену госпітальєрів, утворився орден тамплієрів. 1118 року королем Єрусалиму став Балдуїн II. Наступного року він урятував Антіохійське князівство, війська якого зазнали поразки від правителя Алеппо Іль-Газі в битві на Кривавому полі.
1118 року помер візантійський імператор Олексій I Комнін. Його замінив син Іоанн II Комнін.
Королі Англії та Франції Генріх I Боклерк та Людовик VI Товстий вели між собою війну в прикордонних з Нормандією землях. Французький король підтримував бунтівливих нормандських баронів. 1119 року англійці здобули важливу перемогу в битві під Бремюлем.
На Піренейському півострові християнські королівства витіснили Альморавідів з долини річки Ебро.
Події 1120 роки Київська Русь[ред. • ред. код]
У Києві до 1125 року княжив Володимир Мономах, а після його смерті Мстислав Великий. До 1130 року Великий князь Київський підкорив собі Полоцьке князівство, але загалом центральна влада в Київській Русі продовжувала занепадати. Суздальське князівство, де правив брат Мстислава Великого Юрій Довгорукий стало практично незалежним. В удільних князівствах точилася боротьба за владу. 1127 року Всеволод Ольгович прогнав з Чернігова свого дядька Ярослава Святославича. На заході вели між собою боротьбу спадкоємці Василька Ростиславича та Володара Ростиславича. Під кінець десятиліття Володимирко Володарович об'єднав під своєю владою Звенигородське та Перемиське князівства.
Упродовж 1120-1123 років у Чернігові на замовлення князя Давида Святославича збудовано Борисоглібський собор.
Західна Європа[ред. • ред. код]
1122 року укладено Вормський конкордат, яким завершилася боротьба за інвеституру. Імператор Священної Римської імперії Генріх V помер 1125 року. Новим римським королем було обрано Лотара II Супплінгбурзького, однак проти нього в Німеччині одразу ж виникла опозиція. 1127 року в Нюрнберзі було обрано альтернативного короля Конрада III, якого 1129 року архієпископ Мілана коронував королем Італії.
Після смерті папи римського Гонорія II обрано зразу двох нових понтифіків: колегія з 8 кардиналів обрала Іннокентія II. Інші кардинали не погодилися й обрали Анаклета II. Іннокентію довелося втікати в Францію. Анаклета підтримував норманський правитель Сицилії Рожер II, Іннокентія - європейські монархи. 27 вересня 1130 року при підтримці папи Анаклета II Рожера II було проголошено королем. Утворилося Сицилійське королівство, що об'єднувало Сицилію та Апулію.
Португалія стала фактично незалежною після того як Афонсо I переміг при Сан-Мамеде війська своєї матері Терези Леонської.
Продовжувалася Реконкіста, якій католицька церква надала статусу хрестового походу. Християнські держави півночі Піренейського півострова тіснили Альморавідів. У Північній Африці теж піднялося повстання проти Альморавідів, яке очолили Альмохади. Альмохади підкорили собі значну частину Марокко, підступили до Марракеша, але не змогли його взяти.
Поділіться з Вашими друзьями: | 
