20 вересня у Києві, на вулиці Татарська 38, відбулась урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на честь загиблого бійця полку «Азов» Віталія Харчука з позивним «Хірург».
Локацію для відкриття обрали не випадково, адже він народився та виріс у будинку, де встановили пам’ятний знак.
Віталій був уродженцем Києва, навчався в столичній школі №1, а згодом отримав освіту в Київському індустріальному фаховому коледжі за спеціальністю «Механік».
Хлопець виростав активним, захоплювався спортом, зокрема хортингом, та проявляв великий інтерес до військової справи. Коли Віталію надійшла повістка, він зрадів і вирушив на строкову службу, потрапивши до Президентського полку.
Але юнак прагнув більше, ніж просто служити – він хотів вивчити військову справу. У вересні 2018 року він вступив до лав полку «Азов». Завдяки своїм старанням «Хірург» отримав звання молодшого сержанта та став командиром 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону.
У 2019 році захисник разом з побратимами виконував бойові завдання на Світлодарській дузі, де отримав контузію. Також у нього з’явилися проблеми зі спиною та коліном.
У червні 2022 року у Віталія закінчувався контракт, який він не планував продовжувати, адже хотів займатися лікуванням і створити сім’ю. Однак повномасштабне вторгнення зруйнувало всі його плани.
«Хірург» опинився в епіцентрі наступальних дій ворога, обороняючи місто Маріуполь.
«86 страшних днів оборони, з яких 83 у повному оточенні. Але вони не здалися, робили все так, як їх навчали. Оборонці Маріуполя виграли час для країни, стримували ворога та надали можливість нашим військам перегрупуватися. На жаль, втрати серед військових та цивільних величезні, ніхто не знає точної кількості. За наказом вищого командування, бійці вийшли у полон, проте ворог вчинив жахливу річ – 53 азовці були спалені живцем в Оленівці», – розповіла мати Віталія, Віта Харчук.
На жаль, Віталій загинув під час міських боїв у Маріуполі. Точної дати його загибелі родина не знає, покладаючись на свідчення вижилих побратимів, які зазначали про його професійний підхід навіть у критичних умовах.
«Як іронічно, ми відкриваємо меморіальну дошку на тлі звуків повітряної тривоги. В мене багато свідчень від побратимів, це був воїн з великої літери. Як сержант, він мав підпорядкування 20 людей, але також взяв на себе командування суміжними підрозділами. У свої 22 роки він організував вихід людей з оточення: чекав ночі, створив димову завісу і рятував хлопців.
На наступний день він вже вирушив на іншу позицію, де знищив два танки. А згодом, коли техніка підходила до кінця, Віталій вступив у стрілковий бій, з якого вийшов переможцем. Це повторювалося щоденно, проте, на жаль, в один з таких виходів їхня група не повернулася. Ми до кінця не знаємо, як він прийняв останній бій, але знаємо, що робив це із зброєю в руках, не зі страхом, а зі силою і з любов’ю до України», – поділився представник Хорунжої служби 12-ї бригади «Азов».
Віталія Харчука поховали у Дніпрі як невідомого бійця, але родина знайшла його тіло, впізнавши за татуюваннями, та перепоховала у рідному Києві.
«Війна не стосується лише тих, у кого загинули близькі чи хто продовжує захищати країну. Це спільне горе всіх українців, тому ми повинні підтримувати один одного. Хтось робить окопні свічки, інші виготовляють маскувальні сітки, дехто виходить на акції на підтримку полонених. Ми маємо об’єднатися і не забувати про наших хлопців та дівчат», – сказBaby Віта Харчук.
У Києві на честь загиблої на фронті Тетяни «Мурки» Фесенко відкрили меморіальну дошку.