Такі слова написали побратими загиблого Івана Болотова із 831 бригади тактичної авіації.
Вчора, 5 лютого, кияни, рідні, близькі та побратими біля Стели на Майдані Незалежності віддали шану полеглому герою російсько-української війни — бойовому льотчику майору Івану Болотову.
З перших днів широкомасштабної збройної агресії росії Іван Болотов мужньо та хоробро захищав територіальну цілісність України та самовіддано виконував свій військовий обов’язок, виконавши за цей час десятки бойових вильотів, неодноразово виводив авіаційну техніку з-під удару противника та перебазовував її на визначенні оперативні аеродроми.
«Під час виконання бойових завдань Іван Болотов вміло та професійно використовував бойові можливості літака Су-27, знищуючи живу силу та техніку противника.
Незважаючи на те, що бойові вильоти здійснювались в надскладних умовах протидії засобів ППО, РЕБ та винищувачів противника, майор Болотов діяв сміливо та впевнено, мав відмінні навички пілотування на малих і гранично малих висотах», — розповіли в бригаді.
Військовий льотчик виконував своє бойове завдання з підтримки дій Сухопутних військ з метою знищення скупчення живої сили та техніки противника на одному з найгарячіших напрямків фронту. Знаючи наскільки небезпечною в той момент була його місія, він не відвернув літак із бойового курсу та виконав бойове завдання, бо розумів, що підтримка підрозділів на передньому краї була критично необхідною.
«Він був справжнім і мудрим не за роками. Постійно працював над собою, а будь-які труднощі долав гідно. Завжди усміхнений і щирий, — згадують побратими. — Дуже відповідальний, зі своїм чітким поглядом на життя і сміливим, був та залишиться таким у нашій пам’яті — навіки…»
На момент загибелі військовому було лише 24 роки. У бригаді додали, що Іван Болотов був грамотним та досвідченим воїном, який боровся з росіянами на всіх напрямках фронту. Він майже три роки мужньо захищав Україну від країни-агресорки росії.
Вчора, 5 лютого, стало відомо, що на фронті загинув коханий Оксани «Ксени» Рубаняк, воїн Максим «Єнот» Ємець.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»