Протягом нещодавніх років Київрада затвердила нові назви для майже 300 вулиць, провулків, проспектів і площ, пов’язаних з агресором та радянським минулим.
У межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця Біломорська, що розташована у Деснянському районі столиці. Вона проходить між вулицею Гетьмана Павла Полуботка та вулицею Вінстона Черчилля.
Історія вулиці починається з середини XX століття. У 1955 році її назвали Біломорська на честь радянського інфраструктурного проєкту. Попри офіційне скасування у 1977 році, вулиця фактично продовжувала існувати. У 2015 році її знову внесли до реєстру та внесли до довідника «Вулиці Києва».
У процесі дерусифікації міського простору, також змінили назву цієї вулиці. Згідно з висновками експертної комісії з найменувань при КМДА, топонім «Біломорська» асоціюється з радянським Біломорсько-Балтійським каналом, збудованим під час ГУЛАГу, та загалом із географією Росії і СРСР. Такі назви сприймаються як рудименти тоталітарного минулого, які суперечать сучасним цінностям українського суспільства.
З 2022 року вулицю названо на честь Катерини Гандзюк — української громадської та політичної діячки, зрозумілої своєю активною позицією у боротьбі з корупцією, захисті прав людини та протидії російському впливу. Її постать стала символом громадянської мужності та стійкості.
Катерина Гандзюк з’явилася на світ 17 червня 1985 року в Херсоні. За словами рідних, вона завжди була активною. У неї було сильне відчуття справедливості, і вона постійно боролася за свої переконання. У школі її лідерство часто викликало опозицію, але вона ніколи не поступалася. В інституті навколо неї об’єднувалися люди — вона вміла надихати і вести за собою.
«Вона була непосидючою, допитливою, дуже любила читати. Це було її захоплення. Пам’ятаю, як у чотири чи п’ять років вона прочитала „Алісу в країні чудес“ — і з того часу книги стали її світом. Її начитаність здавалася безмежною. Вона всмоктувала знання, як губка, й завжди прагнула дізнатися більше», — згадував в інтерв’ю «Суспільному.Херсон» її батько Віктор Михайлович.
За його словами, мрія про громадську діяльність з’явилася не одразу, але шлях до неї був природним.
«Катя завжди була такою — небайдужою, сміливою, із гострим розумом і великим серцем», — впевнений Віктор Гандзюк.
Після закінчення школи дівчина навчалася в Херсонському державному університеті, у 2008 році здобула другу вищу освіту в Київському національному економічному університеті, а в 2016 році закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.
Громадською діяльністю вона почала займатися ще у 18 років. У 2004 році долучилася до Помаранчевої революції — першого великого політичного руху, в якому взяла участь як активістка.
У 2006 році була обрана депутаткою Херсонської обласної ради, а у 2014 — депутаткою Херсонської міської ради. У листопаді 2016 року призначена радницею міського голови та виконувачкою обов’язків керівниці справами виконавчого комітету Херсонської міськради.
У 2012 році стала співзасновницею Агенції громадянської журналістики «МОСТ» та сайту most.ks.ua — єдиного в регіоні медіа, що системно висвітлювало проблеми місцевої політики, державних закупівель та витрати публічних коштів.
Команда «МОСТу» проводила антикорупційні та моніторингові дослідження на Херсонщині. Працювала в проєкті ПРООН «Молоді футбольні волонтери», розвиваючи спорт у сільських районах, була активною учасницею Євромайдану в Херсоні, протистояла спробам реалізації «російської весни» в місті.
Після початку анексії Криму та війни на Донбасі активно займалася питаннями вимушених переселенців, працювала в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців та організувала волонтерський рух зі збору коштів для дітей переселенців.
З 2016 року входила до складу волонтерської групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, яка створювала патріотичну зовнішню рекламу для окупованих територій. Сприяла відновленню футбольного клубу «Кристал» у Херсоні та розвитку фанруху. Катерина Гандзюк відкрито критикувала проросійські організації, зокрема «Український вибір» Медведчука, КПУ, КОБ, Рух Екстериторіальних Громад.
У 2017 році конфлікт загострився: до нього були залучені правоохоронці, які, за її словами, підтримували сепаратистські рухи. Вона часто звинувачувала Кирила Стремоусова — організатора «русских пробежек» — у провокаціях, насильстві та співпраці з проросійськими політиками.
У вересні 2017 року вона звинуватила начальника Управління захисту економіки в Херсонській області Артема Антощука в корупційних діях. Після судового процесу та медіаскандалу Антощук втратив свою посаду. У квітні 2018 року вона розкрила інформацію про незаконну видачу дозволів на зброю особам із фальшивими журналістськими посвідченнями.
Працювала в ГО «Ейдос», Херсонському державному університеті, Молодіжному центрі праці при ХОДА, Фундації підтримки громадянської активності, Фонді Народонаселення ООН, Міжнародному фонді «Відродження», Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародній організації з міграції. У листопаді 2016 року призначена виконувачкою обов’язків керівника справами виконавчого комітету Херсонської міської ради.
31 липня 2018 року на Катерину Гандзюк було скоєно напад за допомогою концентрованої кислоти. Вона перенесла понад десяти операцій, але 4 листопада 2018 року померла в Києві. Причинами її смерті стали хімічні опіки, поліорганна недостатність і тромбоз.
Її поховали на Херсонському міському кладовищі. Напад і невизначеність розслідування стали поштовхом до національної кампанії «Хто замовив Катю Гандзюк?», яка об’єднала активістів, журналістів і громадськість у вимогах справедливості. Дописи, графіті і банери з цим гаслом з’явилися на соціальних мережах, стінах будинків і трибунах стадіонів по всій Україні.
Після її загибелі Українська школа політичних студій заснувала щорічну стипендію за громадянську позицію імені Катерини Гандзюк.
У 2019 році США посмертно нагородили її міжнародною премією «Women of Courage» за боротьбу з корупцією та захист демократичних цінностей. Її ім’я стало символом громадянської мужності, спротиву безкарності та боротьби за справедливість.
Нагадаємо, що у 2023 році суд виніс вирок замовникам вбивства Катерини Гандзюк — Владиславу Мангеру та Олексію Левіну, призначивши їм по 10 років позбавлення волі. Проте апеляційні скарги обвинувачених досі розглядаються в Київському апеляційному суді. Судова тяганина триває вже понад два роки, і громадськість побоюється, що справу можуть затягнути до закінчення термінів відповідальності.
Детальніше про справу Катерини Гандзюк можна дізнатися на сторінці «Хто замовив Катю Гандзюк» у Facebook.
***
Повний список вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документацію киянам змінювати не потрібно.
До теми: провулок Суворова в Бортничах перейменували на честь вченої-дисидентки Ніни Строкатої.