Останніми роками Київська міська рада затвердила перейменування приблизно 300 вулиць, провулків, проспектів і площ, чиї назви пов’язані з країною-агресором та радянським союзом.
Перейменуванню піддалася також вулиця Володимира Маяковського, що розташована у Деснянському районі столиці.
Ця вулиця була утворена ще на початку XX століття та тривалий час носила ім’я російського поета і публіциста. Його постать добре відома, адже вона тісно пов’язана із пропагандою більшовицької влади, а його ім’я належить до культурної спадщини агресора.
Цікаво, що це не перший випадок зміни назв, пов’язаних із Володимиром Маяковським в Деснянському районі — раніше центральний проспект на Троєщині отримав нову назву на честь Червоної Калини.
У рамках декомунізації столичної топоніміки, вулиця Володимира Маяковського була включена до списку міських топонімів, що підлягають перейменуванню.
В подальшому в додатку «Київ Цифровий» відбулося голосування, де 9398 голосів було віддано за назву «вулиця Тараса Коваля» — на честь киянина, кіборга Донецького аеропорту, військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, позивний «Вальтер».
Тарас Коваль з’явився на світ 17 серпня 1988 року в Києві. За спогадами рідних, з ранніх років вирізнявся цілеспрямованістю та любов’ю до знань.
Після закінчення школи Тарас здобув диплом у Київському вищому професійному училищі деревообробки з відзнакою, після чого отримав професію менеджера в Академії керівних кадрів культури та мистецтв, а згодом – юриста в КНУ імені Тараса Шевченка.
У 2011–2012 роках Тарас Коваль проходив строкову службу, проте незабаром усвідомив, що його справжній шлях — це армія, оскільки з дитинства мріяв стати десантником. Тож його захоплення ДШВ стало не просто вибором, а частиною його світогляду — дух, звитяга, традиції.
Згодом його наречена Юлія Значко поділилася, що Тарас «народжений не для цивільного життя» — він завжди повертався до служби.
У 2014 році, коли розпочалася російська агресія, Тарас повернувся до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, де колись проходив строкову службу. Він брав участь у визволенні Донеччини, героїчному рейді у тил ворога на понад 200 км, обороні Донецького аеропорту, а також у боях під Дебальцевим, Лисичанськом і Пісками.
У ДАПі його призначили снайпером. За словами побратимів, навіть у найгарячіші моменти війни, він ніколи не втратив свого гумору: «Ніколи не користуватимусь донецькими авіалініями — холодно, голодно, затримують рейси».
У 2015 році Тарас Коваль взяв участь у створенні плитоноски «Вальтер», яка досі використовується на фронті.
З початком повномасштабної війни у 2022 році Тарас повернувся до 95-ї бригади, а згодом служив у 132-му окремому розвідувальному батальйоні ДШВ. 29 березня 2022 року він загинув поблизу Сухої Кам’янки на Харківщині внаслідок танкового обстрілу.
Поховали полеглого героя 5 квітня 2022 року на Лісовому цвинтарі в Києві. У Тараса залишилися батьки, брат і наречена.
Указом Президента України №349/2022 його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
***
Повний список вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького.