Проникаючі бомби здатні не лише знищувати добре захищені об’єкти, але й створювати новий підземний домен для дронів, доповнюючи повітряний, морський і наземний.
Їхнє ефективне застосування дозволяє досягати поставлених цілей без ескалації ядерної загрози, зазначив у своєму інтерв’ю Еспресо аналітик Олексій Їжак з Національного інституту стратегічних досліджень.
Відповідно до інформації Пентагону, під час військової операції Midnight Hammer (“Північний молот”) США використали 75 одиниць високоточних боєприпасів для знищення інфраструктури ядерної програми Ірану.
Серед них: 14 авіабомб глибинного проникнення GBU-57, скинутих зі стелс-бомбардувальників B-2; 30 крилатих ракет Tomahawk, надісланих з підводних човнів ВМС США в Аравійському морі; і 31 ракета або боєприпас, що застосовувалися винищувачами четвертого та п’ятого покоління для атаки на ППО, інфраструктуру та керівні центри Ірану.
Операцію супроводжувала складна система підтримки. У боротьбі з російсько-китайськими системами захисту Ірану використовували літаки EA-18G Growler, дані розвідки надходили від літаків RC-135 Rivet Joint, безпілотників RQ-4 Global Hawk та літаків бойового управління E-8 JSTARS. Дозаправка повітряних суден проводилася літаками KC-135 і KC-46, а супутникове розвідення та цілевказання в реальному часі забезпечувало космічне угруповання США і союзників.
Олексій Їжак зазначає, що удар по Ірану став першим бойовим застосуванням GBU-57, хоча ця бомба перебуває на озброєнні понад десятиріччя: раніше її використовували лише в рамках випробувань у сценаріях, передбачених для потенційних цілей у КНДР та Ірані.
“Використання GBU-57 проти Ірану — найбільшої на сьогодні неядерної бомби вагою 13,6 тонни, яка здатна пробивати до 20 метрів бетону — може бути розглянуто в контексті більш широкого використання проникаючих боєприпасів на Близькому Сході. GBU-57 була застосована проти іранських об’єктів, які, згідно з загальноприйнятими думками, не підлягали знищенню звичайними засобами”, — розповів експерт.
Він підкреслив, що з точки зору військового мистецтва удар виглядав вкрай вдало: противник не зрозумів, що відбувається — засоби ураження були ретельно координовані, а російсько-китайські системи ППО Ірану не виявили жодної реакції. Фізичні результати будуть перевірені з появою достовірних даних з захищених частин уражених об’єктів.
За словами Їжака, якщо ефективність GBU-57 буде підтверджено, це може призвести до значного розширення меж неядерної ескалації — особливо стосовно критично важливих укріплених цілей, елементів ядерних сил, які раніше вважалися недосяжними для звичайних засобів без переходу до ядерного порогу. Це може змінити стратегічні розрахунки у майбутніх конфліктах, особливо в тих випадках, коли ці розрахунки спираються на табу США на ядерну ескалацію.
“Хоча поява GBU-57 можливо не є таким же радикальним зрушенням у військовій справі, як масове застосування дронів у російсько-українській війні, проте потенційна синергія цих технологій може мати трансформаційний характер. Уявімо собі ситуацію, в якій масивні проникаючі боєприпаси дають доступ до захищених об’єктів, а дрони проникають усередину і знищують цілі зсередини. У певному сенсі, GBU-57 могла відкрити для дронів новий підземний домен — поряд із повітряним, морським і наземним, де дрони стали домінуючими”, — підсумував експерт.
У суботу, 5 липня, підрозділи Сил спеціальних операцій ЗСУ спільно з іншими підрозділами Сил оборони здійснили точний удар по російському військовому аеродрому “Борисоглєбськ” у Воронезькій області.
На цій базі розміщені винищувачі та бомбардувальники противника, серед яких Су-34, Су-35С і Су-30СМ.