Війна тимчасово заподіяла йому шкоду, але не зламала його дух. Після серйозного поранення ветеран російсько-української війни Дмитро Попов не лише успішно пройшов шлях реабілітації, але й віднайшов новий сенс у спорті. На сьогодні він активно займається професійним боксом та допомагає іншим військовим не замикатися у собі.
«ЖИТТЯ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ»
Дмитро Попов з Луганська, де розпочав свій спортивний шлях, завжди мріяв про бокс. Після переїзду до столиці він на деякий час відклав свою мрію, занурившись у роботу.
Однак, коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитро не роздумуючи пройшов до війська.
«Після окупації Донбасу вступати до війська стало справою честі. Я служив в 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді, працював з ПЗРК. Нашими завданнями було прикривати піхоту, знищувати ворога та ліквідовувати повітряні загрози», – розповідає він.
У травні 2023 року Дмитро отримав поранення на Бахмутському напрямку під час артилерійського вогню.
«Уламки через міномет вразили мою ліву ногу, зламавши кістку на 12 сантиметрів, а п’ятка отримала закритий перелом. Я також зазнав осколкового поранення правої ноги. Коли хлопці витягували мене з бліндажа, я глянув на свої ноги і першою думкою були протези. Евакуація пройшла швидко, але все ж виникло питання ампутації через зараження, проте лікарі впоралися», – згадує захисник.
Відновлення тривало рік і три місяці, а процес реабілітації продовжується досі з використанням апарату Ілізарова.
Але вже у вересні 2024 року чоловік повернувся до активного життя та занять спортом.
«Після важкого поранення я значно погладшав, набрав понад 30 кілограмів, відчував себе кепсько. Однак, як тільки зняли апарат Ілізарова, бокс повернувся в моє життя», – розповідає ветеран.
«НАШІ ДВЕРІ ЗАВЖДИ ВІДКРИТІ»
Тривалий час Дмитро перебував «в стабільному важкому» стані в столичному шпиталі. Саме тоді відвідала поранених бійців чемпіонка світу з боксу Аліна Шатернікова, що стало вирішальним моментом у його житті.
«Це призвело до того, що я поїхав подивитися на турнір від SpartaBox. Там, будучи «важким», я познайомився з Ігорем Фаніяном. Ми почали активно спілкуватися, він також відвідував хлопців у шпиталі. Як тільки я виписався та почав реабілітацію, запропонував Ігорю Кареновичу підтримувати бійців через спорт, і він тут же погодився», – розповідає Дмитро.
Так виникла ініціатива, що переросла у громадську організацію «Українська ліга боксу ветеранів бойових дій».
«Війна триває не тільки з 2022 року, а з 2014-го, і це великий період. Ми почали допомагати ветеранам ще тоді, але зараз кількість травм та випадків значно зросла. З вересня 2022 року ми стали активними і почали тренувати хлопців. Спорт є невід’ємною частиною нашого життя, тому створили ГО «Українська ліга боксу ветеранів бойових дій». Зараз ми постійно працюємо з ветеранами, тренуємо, соціалізуємо, залучаємо нових», – розповідає про ініціативу майстер спорту з боксу та старший тренер SpartaBox Ігор Фаніян.
Паралельно з активними заняттями спортом Дмитро не припиняє і свій шлях реабілітації.
«Після виписки з шпиталю я потрапив до реабілітаційного центру. Там ми працювали з Євгеном Угловим. Я знаю багатьох реабілітологів, але працівник як він — справжня знахідка. Вже за півтора місяця я побачив значний прогрес, навіть незважаючи на важку травму. Якщо фахівець знає свою справу, то результат буде. Пізніше до нас приєдналася зоряна тренерка Ксенія Літвінова, яка також працює з ветеранами. Всі ці люди на моєму шляху — по-справжньому унікальні, з щирими душами», – ділиться військовий.
Завдяки річному процесу реабілітації, кістка, яку Дмитро втратив через поранення, вдалося відновити природним шляхом. Тепер ветеран активно займається боксом та вже встиг взяти участь у показових боях.
«На полі бою спорт дуже допомагає. Я завжди порівнюю: в боксі треба піднімати руки, захищатися, пропускати удари, але вчишся стояти в бою. Так само й на війні: перші кулі — це вже зрозуміло, що це по тобі і що може статися саме страшне. У кожному з нас живе дві особи. Іноді я сам боюся того, другого, хто лишився у мені після війни. Сподіваюся, зможу з ним домовитися. Але спорт повернув мені усмішку. Забути війну я не можу й не хочу, це частина мого життя, але це досвід, що я несу далі. Раз воїн — на все життя воїн», – міркує ветеран.
Проте Дмитро вважає, що один з найефективніших методів реабілітації та адаптації ветеранів — це спорт. А найкращий спосіб залучення — це особистий приклад.
«Цього року ми відкрили лігу, видаємо ліцензії, підтримуємо хлопців. Ветерани з ампутаціями можуть виходити на ринг. Ми організовуємо для них бої, це не просто картинка чи відео. Коли бійці пробують себе в рингу, коли посміхаються — вони повертаються до життя», – підкреслює Дмитро.
На думку ветерана, спорт також сприяє зниженню рівня ПТСР, на жаль, характеристичного для більшості учасників бойових дій.
«Це найкращий спосіб приборкати посттравматичний синдром, з яким стикається кожен військовослужбовець. Бокс — це вихід для адреналіну. Коли ти виходиш на ринг, бачиш тисячі людей, що скандують твоє ім’я — відчуваєш себе живим. Пам’ятаю, після першого бою я кілька днів не міг усвідомити, що сталося. Це неймовірно», – емоційно розповідає захисник.
Дмитро підкреслює, що двері в світ боксу для ветеранів завжди відкриті, важливо лишень мати особисту мотивацію, а в усьому іншому допоможуть професіонали.
«У нас є хлопці на протезах, і, бачучи їх у закритому одязі, навіть не скажеш, що у них ампутації. Ветерани тренуються і борються, це надихає інших. Ніхто не ставиться до них як до людей з інвалідністю — вони повноцінні спортсмени, що тренуються, як професіонали. У нас є сторінки в соцмережах, хлопці пишуть, телефонують. Усі заняття для важкопоранених — безкоштовні. Наші двері завжди відкриті», – розповідає Дмитро.
Важливим аспектом в боксі є взаєморозуміння між тренером і спортсменом. У цьому ключовому моменті говорить тренер Дмитра, який також займається з іншими ветеранами, Артем Васьковський.
«Коли приходить військовий, перше завдання тренера — бути психологом, а вже потім тренером. Потрібно підтримувати, знаходити потрібні слова. Тоді хлопці відкриваються. У спортзалі вони відчувають свою значимість, повертаються до реальності. Кожен унікальний, в кожного свої історії та поранення, але ми шукаємо підходи до кожного, розробляємо індивідуальні плани тренувань», – пояснює тренер.
Артем також зізнається, що бійці, яких він тренує, надихають його особисто.
«Я бачив, як у Дмитра горіли очі, як він брався за всі вправи, виконував усі завдання. І я зрозумів, що він також мотивує мене. У нього були свої страхи, але він був готовий долати їх, постійно вдосконалюватися, пробувати щось нове», – підкреслив Артем Васьковський.
Дмитро наголосив, що не планує зупинятися в підтримці ветеранів, а лише має намір розширити можливості та напрямки.
«Ми не можемо забути про хлопців, які залишаються на полі бою, які в полоні чи „на щиті“. Це наш моральний обов’язок — пам’ятати і підтримувати. Спорт — лише один із способів зберегти цю пам’ять живою та допомагати тим, хто повернувся», – на завершення наголосив ветеран.
«Біжу за них»: у Києві проводять благодійні тренування на підтримку українських військовополонених.