Серед багатьох значущих дат і свят, які відзначають в Україні та по всьому світу, особливе місце займає 1700-річчя Першого Вселенського Нікейського собору.
Цей собор відбувся в 325 році в Нікеї (теперь це територія сучасної Туреччини). Його скликав імператор Костянтин Великий з метою завершення суперечки між єпископом Олександром та Арієм.
«Собор зібрав 318 єпископів, численних пресвітерів і дияконів, тривав більше двох місяців — і став першим Вселенським Собором в історії християнства», — зазначає Вселенський патріарх Варфоломій.
На соборі було ухвалено 20 канонів, що регулюють християнське життя. Також було затверджено догмат про єдиносущий Бога-Сина і Бога-Отця.
Було введено і «Символ віри», який сьогодні знають та вимовляють усі християни:
«Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків; Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося».
«Особливе богословське значення має той факт, що основою Святого Символу віри „Ми віруємо…“ є місцевий хрещальний Символ віри або група таких Символів. Собор підтверджує апостольську спадщину, яку охороняють Помісні Церкви», — стверджують у Ставропігії.
Також Вселенський патріархат, до якого належить Православна церква України, відзначає ще одну важливу місію Нікейського собору:
«1700-річчя скликання Собору знову актуалізувало питання спільного святкування Воскресіння Господнього. Свята Христова Велика Церква молиться, щоб християни повсюди повернулися, відповідно до заповідей Нікейського Собору, до святкування Великодня в один день, як, на щастя, сталося цього року».
Вселенський патріарх висловлює подяку Всемогутньому в Трійці Богу, який «дав змогу народові дожити до 1700-річчя Першого Вселенського Нікейського Собору, який яскраво засвідчив справжню віру в Бога Слова».
У Національному заповіднику Києво-Печерська лавра відкрили виставку «Трійця святая, слава тобі», присвячену цій знаковій даті для християн у всьому світі.
Виставка демонструє, як упродовж століть формувалися різні іконографічні варіації образу Пресвятої Трійці – від символічних сюжетів Старого Завіту до барокових зображень Новозавітної Трійці. Саме тому центральне місце в експозиції відведено українським сакральним творам XVII–XVIII століть.
«У часи, коли Україна бореться за власну ідентичність, такі проекти надзвичайно важливі. Вони дозволяють не лише побачити шедеври українського бароко, а й відчути нашу глибоку культурну спорідненість з європейським культурним простором», — наголосила в. о. гендиректора Заповідника Світлана Котляревська.
Серед реліквій виставки — напрестольний хрест 1777 року, ікона «Хрещення» 1831 року, гаптована нашивка з другої половини XVII століття, ікона-картина «Коронування Богородиці» 1732 року та інші шедеври фондової колекції Заповідника.
Кураторка виставки, завідувачка сектору збереження памʼяток образотворчого мистецтва Заповідника Інна Івакіна, розповіла «Вечірньому Києву», що при підготовці виставки стало зрозуміло, що експонати потребують реставрації. Фахівці з майстерень Заповідника виконали цю роботу успішно.
— Які ікони були обрані для показу саме українського сакрального живопису?
— Ми прагнули зосередитись на іконах, створених в період українського відродження, епохи розквіту українського чи козацького бароко. Дослідники часто називають цей період українським відродженням. Ми вибрали не лише ікони, але й графічні твори західних майстрів, провівши паралелі, щоб продемонструвати обізнаність наших митців із західноєвропейськими художниками. Багато українських майстрів навчалися в Європі і застосовували ці знання у своїй праці.
— Кожна ікона на виставці має своє особливе місце і звертається до глядача — усі експонати виставки тісно пов’язані. Розкажіть про центральний найбільший образ.
— Масштабна ікона-картина, що занятиме центральне місце на виставці, демонструє практику іконописної майстерні лаври. Вона носить назву «Коронування Богородиці з апостолами».
Наші дослідники відносять її саме до лаврської іконописної майстерні. У ній зображено сцену коронування Богородиці, а в нижній частині — всіх апостолів, свідків цього процесу. Зображення датується 1732 роком, початком XVIII століття. Вона унікальна за розміром, іконографічними особливостями — поєднанням двох сюжетів.
Момент написання цієї ікони, місце, та майстерність — все це стає ще одним свідченням стійкості української культури та її розвитку як в іконопису, так і в духовних школах.
— Ця виставка представляє унікальні експонати, які доводять, що явище українського бароко не є поодиноким. Як вони вціліли, коли Успенський собор був зруйнований під час Другої світової війни комуністами, й відбувалося гоніння на віру?
— Більшість предметів, які ми зберігаємо, — це релігійні культи. Наш заповідник розташований на території одного з найвідоміших чоловічих монастирів у світі. Коли в часи СРСР закривали монастирі, мистецтвознавці створили музей, де зібрали предмети, які могла знищити комуністична влада, їхврятували тут. Усі ці речі — це те, що використовувалося під час літургії. А тканини — це теж експонати, які прикривали вівтар, або які митрополит тримав в руках під час літургії.
Саме завдяки людям, які усвідомлювали історичну цінність цих експонатів, вони збереглися, ставши доказом нашої культури й історії.
— Ці предмети здебільшого були створені у Києві?
— Так. Тут представлені унікальні культові тканини, виготовлені у Києво-Флорівському монастирі. Вони демонструють, що наше мистецтво розвивалося відповідно до європейського контексту. Українські митці не просто слідували за цим напрямком, а були його невід’ємною частиною.
«Через мову сакрального мистецтва ми відчуваємо єдність віри та культури — від собору в Нікеї до сучасної України, що зберігає й переосмислює свою духовну спадщину.
Виставка в Лаврі — це акт пам’яті та духовної стійкості, наша відповідь на виклики, з якими зіткнулася нація. Саме вони стають нашими орієнтирами», — підкреслив міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький під час відкриття виставки.
Проект підтримали БФ Svitla.ua та Serhov Serhii. Виставка діє до 30 серпня у залі №2 Успенського собору Києво-Печерської лаври.
«Мазепа і його європейський вибір: у Лаврі відкрили виставку про державника, що випередив свій час».