Фронтмен гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, військовослужбовець бригади «Азов» та вокаліст гурту Lady Aphina Михайло Опекан, а також гурт «Дно», об’єднали свої зусилля для створення спільної пісні «Привіт, я вдома» — емоційної композиції, що розповідає про дім, спогади, полон і надію на повернення.
«Тисячі наших хлопців та дівчат — військових і цивільних — перебувають у жахливих умовах російського полону, тому наше завдання полягає в забезпеченні їхнього звільнення та поверненні додому»,- підкреслив Святослав Вакарчук.
Нещодавно, спілкуючись із друзями-музикантами, я випадково почув надзвичайну пісню. Автор, який все життя віддавав музиці, після початку війни пішов на фронт захищати Україну, зокрема, наші небеса над Києвом. Нещодавно він став одним з воїнів легендарного «Азову». Цю пісню ми вирішили виконати разом на честь повернення всіх наших полонених додому», — зазначив Вакарчук.
Композиція, яку написав Михайло Опекан ще у 2012 році в студентському гуртожитку, отримала нове життя в умовах війни. Сьогодні вона звучить як сповідь кожного, хто втратив дім, змушений шукати новий прихисток або бореться на передовій, тримаючись за спогади про рідне місце.
«У трагічні часи та складних ситуаціях згадка про дім викликає сум та тугу, але водночас дарує надію на повернення та силу для боротьби. Дім сьогодні — це бути вдома не лише звичним, а й цінним», — ідеться в описі до пісні.
Автори присвятили трек усім, хто пережив цю жорстоку війну.
«Цей трек присвячується всім, хто вже повернувся та ще повернеться з полону, кожному, хто шукає та знаходить прихисток у нових регіонах України, і кожному, хто, віддаючи сили на фронті, думає про дім. А також тим, хто далеко від дому, та щиро сподівається на повернення», — підкреслили музиканти.
Режисер відео до композиції — Максим Сухін, продюсери — Данило Сікачинський (креативний продюсер Kontrabass promo) та Юрій Базака, SEO лейблу.
Трек «Привіт, я вдома» вже доступний на всіх популярних музичних платформах.
На сцені Atlas Weekend цього вечора лунало не лише нове — «Океан Ельзи» подарували слухачам майже дві години живої музики, сповненої знайомими ритмами, спогадами та відчуттям єдності.
Публіка співала з Вакарчуком в унісон — так, ніби кожна пісня стала особистою історією для кожного присутнього. У повітрі вібрувала музика, а разом з нею — віра, що навіть у найтемніші часи ми завжди маємо спільний голос, який веде нас додому.
Також читайте: