Олена Леонідівна Кривець вже майже 10 років є завідувачкою відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківського району м. Києва. Її робота спрямована на підтримку соціально незахищених верств населення, які потрапили в складні життєві обставинитаких, це — літні люди, особи з інвалідністю, одинокі матері, діти з інвалідністю та особи, що постраждали від бойових дій та катастроф.
«Основною нашою метою є знайти і допомогти тим, хто самостійно не може про себе подбати, і зробити все можливе, щоб їх життя стало трохи кращим», — наголошує завідувачка відділення.
У своєму інтерв’ю «Вечірньому Києву» пані Олена розповіла про важливість соціальних послуг, про пріоритет у роботі та співпрацю з волонтерськими організаціями для забезпечення всебічної допомоги своїм підопічних (клієнтів).
— Олено Леонідівно, розкажіть будь ласка, чим займається ваше відділення та які категорії населення воно обслуговує?
— Наше відділення повністю називається Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги. Хоча наразі ми не надаємо грошову допомогу, але ми маємо право залучати кошти на допомогу нашим підопічним, яким ми ось чому я ввічливо називаємо «нашими бабусями і дідусями». У нашому відділенні надаються соціальні послуги та натуральна допомога, що відповідають вимогам і принципам, закріпленим у Державному Стандарті соціальної послуги натуральної допомоги.
Основна мета нашого відділення — допомагати групам населення, які опинилися в складних життєвих обставинах. Серед них:
- Особи з інвалідністю, зокрема з психічними розладами, які не є суспільно небезпечними (це визначають лікарі).
- Люди зі складними невиліковними захворюваннями, що потребують тривалого лікування та паліативної допомоги.
- Одинокі матері, які мають дітей з інвалідністю.
- Діти з інвалідністю (ми обслуговуємо дітей від трьох років), особливо ті, що мають складні орфанні захворювання або діагноз ДЦП.
Ми також надаємо допомогу людям, які постраждали від катастроф і бойових дій. Всі вони отримують від нас необхідну підтримку та соціальні послуги.
— Якими критеріями ви керуєтесь при розподілі допомоги?
— Щодо критеріїв розподілу допомоги:
- Ми надаємо допомогу особам з інвалідністю першої групи, незалежно від їхнього доходу.
- Діти з інвалідністю з народження також отримують допомогу незалежно від доходу їхніх батьків.
- Внутрішньо переміщені особи мають право на отримання допомоги незалежно від їхнього доходу.
Однією з основних задач нашого відділення є необхідність пошуку осіб, які потребують допомоги. Простіше кажучи– знайти тих людей, які не знають про нашу допомогу, але які її потребують. Раніше я особисто ходила до ЖЕКів, лікарень та розмовляла з людьми на вулицях, щоб знайти тих, хто потребує нашої підтримки.
Зараз часи змінюються, і ми використовуємо більше сучасних методів для виявлення потребуючих. Ми активно співпрацюємо з громадськими організаціями, волонтерськими групами та місцевими органами влади для обміну інформацією та координації дій. Також, час від часу, ми проводимо інформаційні кампанії у соціальних мережах та на місцевих радіо- і телевізійних каналах, щоб донести інформацію про наші послуги до широкої аудиторії.
Крім того, ми прагнемо залучити небайдужих громадян до виявлення людей, які потребують допомоги, через різні ініціативи та заходи. Це дозволяє нам охопити більше людей та ефективніше надавати їм необхідну підтримку.
— Пані Олено, ви згадали, що ваше відділення надає матеріальну та натуральну допомогу. Розкажіть будь ласка, що мається на увазі під натуральною? Це забезпечення медикаментами, продуктами харчування тощо?
— Натуральна допомога в нашому відділенні включає продукти харчування, предмети та засоби особистої гігієни, підгузки, різні санітарно-гігієнічні вироби, одяг та взуття, здебільшого вживані. Отримувати цю допомогу можуть особи чиї доходи не перевищують два прожиткових мінімуми (4722 гривні на даний момент). Цей прожитковий мінімум заморожений бюджетом України на два роки. Якщо ж у людини, наприклад, розмір пенсії 10 тисяч гривень, ми не можемо допомогти, оскільки, вважається, людина може сама про себе подбати.
У нашому відділенні працюють дві швачки, які займаються дрібним ремонтом одягу: пришивання ґудзиків, підшиття подолів, заміна блискавок тощо. Пошиття нового одягу займає багато часу, тому ми надаємо перевагу дрібному ремонту. Взагалі, в територіальному центрі обслуговується майже 4 тисячі отримувачів соціальних послуг, а в нашому відділенні — 920 осіб.
Особи з малим доходом (до двох прожиткових мінімумів) та особи з інвалідністю першої групи мають право безкоштовно отримувати наші послуги згідно з законом України про соціальні послуги. Діти з інвалідністю, незалежно від доходу їхніх батьків, також отримують безкоштовну допомогу. Внутрішньо переміщені особи теж мають право на безкоштовне обслуговування.
Окрім натуральної допомоги, ми надаємо й інші послуги, такі як прибирання житла, генеральне, вологе та косметичне прибирання, миття та заклеювання вікон, а також дрібний ремонт у будинках (забивання цвяхів, встановлення замків тощо).
У нас працює робітник, який займається дрібними ремонтами. Одним з основних напрямків нашої роботи є надання продуктів харчування, предметів та засобів особистої гігієни, підгузків, різноманітних санітарно-гігієнічних виробів, одягу та взуття, здебільшого вживаних.
Ми також надаємо транспортні послуги, зокрема, допомагаємо інвалідам добиратися до лікарень. Це також важливий аспект нашої роботи.
— Як ви взаємодієте з іншими організаціями та волонтерами?
— У нашій роботі ми активно співпрацюємо, як з волонтерськими та благодійними організаціями. Так і з приватними волонтерами, що дозволяє забезпечити нашим підопічним ширший спектр послуг та допомоги. На мою думку, це показує важливість колективних зусиль у вирішенні соціальних проблем.
На жаль, повномасштабна війна принесла нові виклики у нашу діяльність, але ми продовжуємо співпрацювати з нашими давніми партнерами. Наприклад, з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Старенькі» вже 8 років надає продуктові набори нашим самотнім та малозабезпеченим громадянам. Наш територіальний центр був першим, хто розпочав знайомство та співпрацю з цим фондом, що переросло у восьмирічну дружбу. Свого часу його організували п’ятеро молодих дівчат. Ми з колегами довго міркували, що змусило їх опікуватися цією сферою, але згодом зрозуміли, що — це благодійність, і звичайне бажання допомогти людям.
Ми розпочали нашу співпрацю, і вони почали надавати продуктові набори нашим одиноким та малозабезпеченим громадянам. Протягом минулого року ми отримали від них понад 1000 наборів. Набори дуже виважені й містять усе необхідне, за що наші підопічні дуже вдячні.
Цікаво, що час від часу волонтери фонду проводять різноманітні культурні заходи, зустрічі та чаювання та дарують подарунки літнім людям. Такі ініціативи, на мою думку, сприяють сприяє соціальній інтеграції та покращенню психологічного стану наших літніх та самотніх людей, допомагаючи їм почуватися менш ізольованими та більш залученими до життя спільноти.
Ми також співпрацюємо з Українським місіонерським товариством «Світло на сході». Це товариство було створене в Німеччині ще до Першої світової війни, спеціалізуючись на наданні допомоги військовополоненим. Зараз вони офіційно діють в Україні та продовжують свою благодійну діяльність, допомагаючи нам із засобами реабілітації, такими як відкидки, милиці та палички для пересування. Також надають одяг та взуття, які, хоч і не нові, але дуже гарної якості. Їх допомога включає також постіль, рушники та інші необхідні речі.
А Міжнародний благодійний фонд «Посланець миру» допомагає нам із засобами гігієни, одягом та постіллю.
Однією з важливих програм нашого відділення є київська міська цільова програма «Турбота. Назустріч киянам». Завдяки цій програмі ми надаємо продуктові набори, засоби особистої гігієни (зокрема підгузники), комплекти постільної білизни, набори миючих засобів, та медичні засоби для догляду за лежачими хворими.
До війни ми також допомагали тваринам наших підопічних, особливо у бабусь, які мають маленькі пенсії та заводили котиків і собачок ще тоді, коли були молодшими та працювали.
Корми для тварин не завжди дешеві, особливо якісні, тому ми почали співпрацювати з БО «БФ «Щаслива лапа».
— Як ви оцінюєте ефективність роботи вашого відділення?
— Ефективність нашої роботи я оцінюю як високу. По-перше, зараз у нас дуже потужна програма «Турбота. Назустріч киянам» — київська міська цільова програма, що діє за рішенням Київської міської ради. У рамках цієї програми ми надаємо продуктові набори, а також засоби особистої гігієни, наприклад, підгузники. Крім того, ми забезпечуємо людей, комплекти постільної білизни, набори миючих засобів які потребують догляду, медичними засобами для догляду за лежачими хворими.
Взагалі для мене у професії успіх та задоволення полягають у тому, щоб хоча б одна людина вийшла зі складних життєвих обставин і залишилася задоволеною нашою допомогою. Тоді нашу роботу вже можна назвати ефективною. Взагалі вважаю, що робота соціальних працівників подібна до лікарської, оскільки ми завжди готові допомогти людям, знаходячи рішення у найскладніших ситуаціях.
— Які основні виклики ви зустрічаєте у своїй роботі, і як ви їх долаєте?
— Основні виклики у нашій роботі пов’язані з війною та малими доходами наших підопічних. На жаль, багато людей в Україні отримують пенсії, що не покривають їхні потреби в ліках та харчуванні. Тож ми намагаємося допомогти таким категоріям населення всіма доступними нам методами.
Також опікуємося і внутрішньо переміщеними особами, хоча і держава старається підтримувати їх.
— Які зміни ви б хотіли бачити у системі надання адресної допомоги в Україні?
— Основні зміни, які я б хотіла бачити в системі надання адресної допомоги в Україні — це збільшення фінансування та підтримка з боку держави, щоб не було необхідності постійно звертатися до благодійників.
— Які нові ініціативи та проєкти ви плануєте впровадити у найближчому майбутньому?
— Наразі ми плануємо розширити допомогу військовим, що мають інвалідність, забезпечити їх милицями, ролаторами та іншими необхідними речами. Хотілося б також забезпечити наших підопічних і побутовою технікою, хоча б такою, яка була в користуванні, зокрема, такою як холодильники, адже багато з них живуть у старих квартирах без ремонту.
— Які поради ви б дали тим, хто хотів би працювати у сфері соціальної допомоги?
— Порада для тих, хто хоче працювати в сфері соціальної допомоги: вірити в майбутнє, зустрічати всі виклики з усмішкою і працювати ще більше. Наша робота, як робота вимагає терпіння та психологічної підготовки, адже часто доводиться стикатися з непростими ситуаціями. Але важливо у будь-якій ситуації зберігати спокій, залишатися позитивними та готовими до нових викликів. І щира усмішка допоможе не тільки вам, а й тим, з ким ви працюєте.
До теми: За 24 роки допомога іншим вже стала сенсом мого життя: історія соціальної працівниці Людмили Сидоршиної.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»