Ускладнені стосунки з Азербайджаном формують політичну блокаду Кремля на південному кордоні РФ. Що це означає для глобальної геополітики – пояснює Gazeta.ua.
27 червня в Єкатеринбурзі загинули громадяни Азербайджану Зіяддін та Гусейн Сафарови, яких затримали під час спільного рейду поліції, ФСБ та Росгвардії в рамках розслідування вбивства, що сталося у 2001 році. Російський уряд досі не роз’яснив обставини їхньої смерті. Міністерство закордонних справ Азербайджану викликало посла РФ і висловило рішучий протест через цю ситуацію.
Згідно з думкою азербайджанської сторони, Сафарови стали жертвами вбивства, а ще декілька їхніх співвітчизників отримали поранення під час затримання. Резонанс цієї трагедії призвів до скасування всіх культурно-масових заходів за участю росіян, а також візиту парламентської делегації до РФ.
Після цього в Азербайджані заарештували керівника та співробітника російської інформаційної агенції Sputnik за підозрою у співпраці з ФСБ. Ще п’ятеро росіян були затримані за контрабанду наркотиків та кіберзлочини.
У Кремлі вважають реакцію Азербайджану перебільшеною.
Незважаючи на це, у соціальних мережах та вищих ешелонах влади обговорюються нові обмеження для мігрантів на фоні резонансної “миттєвої” депортації азербайджанського підлітка з родиною через бійку з росіянином.
2 червня силовики затримали лідера азербайджанської діаспори в Єкатеринбурзі Махіна Шихлінського, але після допиту відпустили. Генеральна прокуратура Азербайджану, посилаючись на свідчення про сліди побиття затриманих громадян, звинуватила Росію в катуваннях.
Пошуки нового ворога
На відміну від кремлівських представників, російські політики активно нападали на Азербайджан.
“Не варто взагалі робити жодних заяв, просто слід насаджувати тиск на бізнес-ОПГ та діаспори по всій країні, тихо і без жодних заяв“, – заявив заступник голови комітету Держдуми з регіональної політики Михайло Матвєєв.
Це продовження давньої історії, стверджував перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін, наголошуючи на тому, що Азербайджан “ніколи не був стратегічним партнером Росії.“
Дивно, чому мешканці такої чудової країни масово прямують до Росії, іронізує засновник телеканалу “Царьград” Костянтин Малофєєв.
В більшості критичних ситуацій Кремль схильний шукати винних серед “інородців”. Наприклад, після теракту в ТЦ “Крокус” флешмобом стали відмови від послуг таксистів чи кур’єрів з Кавказу. У агресії проти України Путін звинувачує саму Україну.
Південний Кавказ “поплив” подалі
Російські пабліки готують громадську думку до розриву з Азербайджаном, стверджуючи, що Росія економічно нічого не втратить, оскільки частка Азербайджану у зовнішньому торгівлі складає лише 0,6%. Алієв не вдячний росіянам за перемогу в Нагірному Карабаху, активно підтримує бунтівну чеченську та інгушську опозицію й тягнеться до Туреччини.
Водночас загострюється загроза для нафтопроводів на берегах Каспію.
воєнними діями проти України Росія намагається компенсувати втрату впливу на Південному Кавказі
Це може бути частиною тривалої кампанії Кремля з метою ослаблення Азербайджану. Після завершення бойових дій з Вірменією Азербайджан активно розвиває свою інфраструктуру, вказує громадський діяч Расим Мусабеков. А війною проти України Кремль намагається компенсувати свій вплив на Південному Кавказі.
Кремль натякає на можливість перегляду підсумків війни за Нагірний Карабах. Помічник президента РФ Володимир Мєдінскій, голова російської делегації на переговорах з РФ, в одному з недавніх інтерв’ю назвав Карабах “регіоном суперечки” між двома країнами, так само, як і Україна у разі припинення вогню без здобуття стабільного миру.
Розвалюється не Росія
Справжньою причиною загострення є небажання Кремля визнати нові геополітичні реалії, зокрема, погодитися з втратою впливу в Азербайджані, наголошує політолог Вадим Денисенко. За його словами, в Анкарі та Баку завершення Карабахської війни трактують як “здачу” Росією Вірменії. Аналогічну поразку Кремль зазнав у Сирії та Ірані.
Цікаво, що загострення з Азербайджаном ставить на паузу об’єднання енергомереж РФ та Ірану, а також транспортний коридор “Північ – Південь” із Індією.
Путін потрапив у пастку, оскільки без посередництва Анкари неможливо врегулювати відносини з Азербайджаном
Тепер Путін зіштовхується з труднощами, оскільки без посередництва Анкари врегулювати відносини з Азербайджаном неможливо, що призводить до втрати Кремлем геополітичної суб’єктності.
“Те, що відбувається у нас, в Азербайджані та Вірменії, це другий етап розвалу імперії, але не Росії. Процеси, запущені війною в Україні, є незворотними“, – зауважив експерт.
Акт прихватизації
На даному етапі, ймовірно, спільні бізнесові інтереси можуть залагодити відносини між Баку і Москвою, особливо якщо президент Туреччини виступить проти ескалації конфлікту, зазначив Gazeta.ua провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов. На його думку, Росія зацікавлена у стабільних відносинах із Азербайджаном через можливість в обхід санкцій продавати нафту і газ під виглядом азербайджанських.
“Тому наразі передчасно говорити про розрив таких зв’язків. Можливо, “Роснафта” остаточно поглине “Лукойл”, який за залишковим принципом належить азербайджанцю Вагіту Алєкпєрову“, – прогнозує експерт.
Нова противага
Не виключено, що внаслідок загострення Росії доведеться попрощатися не лише з Південним Кавказом, а й з Каспієм, вважає інтерн Ради зовнішньої політики “Українська призма” Михайло Сінаюк. Експерт звернув увагу на проект “Великий туран” (відновлення тюркомовного союзу), в рамках якого Туреччина і Азербайджан влаштовують нову карту енергетичних відносин.
“На протилежному боці Каспійського моря розташований газовий гігант Туркменістан, який вже давно шукає шляхи для виходу на європейський ринок. Європейці, так само зацікавлені в цій співпраці з метою диверсифікації імпорту енергоресурсів. Доказом цього є візит голови європейської дипломатіїКаї Каллас в Ашхабад у березні 2025 року“, – підкреслив Сінаюк.
конфлікт між Москвою та Баку є лише епізодом ширшого політичного змагання
Таким чином, нинішня напруга між Москвою та Баку є лише частиною ширшого політичного протистояння: Ільхам Алієв використовує послаблення Росії, Ірану та переорієнтацію Вірменії до ЄС. На даний момент можна констатувати, що Кремль втрачає важелі впливу на Азербайджан у регіоні.
Ситуація, яка склалася, суттєво сприяє зусиллям тюркських держав схилити Вірменію на свою сторону, що дозволить відкрити важливий логістичний Зангезурський коридор між західним Азербайджаном та його ексклавом Нахічеванем. З цього випливає, що Грузія, яка вже давно є партнером Туреччини та Азербайджану у транспортних питаннях, також зможе розширювати співпрацю без Москви.