30 червня у столиці відбулася презентація збірки «Наша ратне діло та роздуми про вічне» полеглого воїна Максима «Єнота» Ємця. Ще за життя він зібрав та упорядкував свою поезію, разом з ілюстраціями до неї, але реалізувати видання на жаль не встиг.
Цю справу втілила його кохана, військова та письменниця Оксана Рубаняк.
«Ми довго обдумували назву, яку придумав Максим. „Наше ратне діло“ — це про війну, а „роздуми про вічне“ — про любов. Тоді ми ще не сприймали наше кохання як вічність, але він зміг так це описати. Ця збірка охоплює війну та любов, все, що в ній, підтверджене Максимом особисто», — розповіла Оксана Рубаняк.
Книга була надрукована у видавництві Фоліо. Роялті від продажу збірки будуть передані видавництвом фонду, який допомагає та закуповує необхідне обладнання для військової частини, де служив Максим.
Таке рішення ухвалили родина Максима, його побратими та сама Оксана.
«Він багато писав, іноді по 7 віршів на день. Вони завжди захоплювали мене до глибини душі, я дуже раділа, що йому так вдається. Ця збірка була написана під час наших стосунків, і кожен вірш є спогадом. Він часто записував їх і декламував мені, особливо коли ми були на відстані. Мені дуже пощастило почути майже всі вірші особисто», — ділиться Оксана, кохана Максима.
Вшанувати пам’ять захисника та познайомитися з його творчістю прийшло багато небайдужих, що було одним з основних побажань Оксани.
«Колись він сказав мені: „Якби не ти, мої вірші, певно, ніхто б не читав“. На що я відповіла: „Твої вірші читатиме вся Україна, а потім й увесь світ“. І тепер так і сталося, як ми з ним говорили», — ділиться дівчина.
Окрім поезій самого Максима, у книзі присутні передмови, які містять спогади та вдячність. Одну з них написала сама Оксана Рубаняк, а також Валерій Залужний, Ліна Костенко, «Шаман» — командир частини, де служив боєць, Юрій Бутусов — журналіст та товариш Максима, Олександр Ярмак та Олександр Красовицький — власник видавництва «Фоліо».
«4 лютого Максим написав: Ти дала мені мотивацію розвиватися в цьому напрямку. А я не розуміла, як може бути інакше і відповіла „Твої тексти йдуть з душі, про людей, твої тексти рани й стіни, надихають і мотивують“.
4 лютого Максим загинув, проте пам’ять про нього залишилася. За декілька хвилин до його смерті ми ще спілкувалися, він надіслав мені посилання на свої поезії, сказав, що там, де він перебуває, важко засинати, треба їх слухати перед сном. О 13:26 було моє останнє повідомлення: „Я хочу, щоб ти нарешті заснув у моїх обіймах“. Це було останнє повідомлення, яке він прочитав, наш останній діалог. Але він живе у наших спогадах та думках», — зі сльозами згадує Оксана.
Збірка вийшла друком у такому форматі та вигляді, як бажав Максим, починаючи від назви, обкладинки, передмови і закінчуючи ілюстраціями, віршами та змістом. Зі слів Оксани, усі ілюстрації та вірші були схвалені Максимом при його житті.
«Я започаткувала традицію на початку нового року писати цілі, які потрібно реалізувати. Одна з них, зазначена у списку Максима, була видати збірку, тепер вона є. Таких мрій та цілей було чимало, тому тепер я намагатимусь реалізувати їх.
Пізніше він написав вірш «Наказу вмирати тобі не було». Щоразу, коли мені бракує сил і я звертаюся до нього, прохаю пришвидшити нашу зустріч, я завжди згадую цей вірш», — поділилася кохана захисника.
Кубок пам’яті: у Києві пройшов футбольний турнір на честь азовця Олександра «Гряна» Гряника.