Ще за два тижні до пологів Людмила зі Сумщини дізналася тривожний діагноз: «У дитини виявлено патологію. Попередньо – пупкова грижа». Але після народження виявилося, що проблема значно серйозніша. Мама навіть не встигла обійняти свою донечку – її одразу відвезли на обстеження.
Результати тестів виявили, що у дівчинки відсутні передня черевна стінка та стінка сечового міхура, і міхур виявився відкритим. Це рідкісна і надзвичайно складна патологія, яка потребує хірургічного втручання. І саме в Охматдиті можливий такий рівень медичної допомоги. Про історію порятунку дівчинки розповіли в найбільшій дитячій лікарні країни.
Перші дні в Охматдиті Катруся провела в реанімації новонароджених, а згодом – місяць у хірургії новонароджених, де медики допомогли налагодити харчування через проблеми з набором ваги.
Далі пацієнтка продовжила лікування у відділенні урології, де лікарі готувалися до найскладнішого етапу – операції через вроджену відсутність передньої черевної стінки та стінки сечового міхура.
«Яка небезпека цієї патології? Сформувати сечовий міхур можливо, але головне – чи працюватиме він, чи зможе скорочуватися і виконувати свої функції, — пояснює дитяча лікарка-уролог Аліна Пузько. — Часто у таких дітей міхур вивернутий і супроводжується міхурово-сечовідним рефлюксом – закидом сечі назад у сечоводи. Зазвичай ми усуваємо його під час формування міхура, пересаджуючи сечоводи. Але у цієї пацієнтки міхур був, хоч і маленьким, але дуже товстим і малорухомим. Створити з нього хороший резервуар – справжній виклик. Тож ми вирішили розділити етапи лікування».
Коли дитині виповнилося пів року, лікарі розпочали підготовку до операції. Проте виникла ще одна перешкода: сеча потрапляла на черевну стінку, викликаючи сильні запалення. Оперувати у такому стані було небезпечно, адже це могло призвести до неспроможності новоствореного сечового міхура. Спочатку вдалося вилікувати запалення, а після – провести операцію.
У 8 місяців команда урологів провела складне оперативне втручання, під час якого виконала одразу шість великих завдань: сформувала сечовий міхур, його шийку та уретру, відновила пупок, провела пластику передньої черевної стінки, звела лонні кістки тазу.
Раніше подібні операції могли займати до 6 годин, але злагоджена робота хірургів скоротила час удвічі. Це означає менший ризик та безпечніший вихід з наркозу для дитини.
«Мама Катеринки завжди повторює: „У нас усе буде добре“. Її впевненість і довіра надихають нас, — розповідають Аліна Пузько та завідувач відділення урології Максим Пономаренко. — Разом ми йдемо до спільної мети».
Зараз медики уважно спостерігають за тим, як сечовий міхур розростається та починає працювати. А мама Людмила марить про повернення додому з донечкою – здоровими та щасливими.
Під звуки сирен і вибухів: у столиці медики пересадили органи померлої дівчинки трьом дітям.