Багато слів, які ми вживаємо в повсякденному спілкуванні, мають паралельне існування в різних мовах. Проте не всі з них можуть бути безпідставно визнані русизмами, як це часто вважається.
Зокрема, слова голубий, стид, рисунок, їда, ждати, інтерес та одежа не підпадають під визначення русизмів.
Gazeta.ua детальніше розповість про їхнє походження.
Голубий. Це слово є абсолютно українським, походить від терміна голуб, що вказує на колір, подібний до пір’я цієї птиці.
Воно відзначене у творах класиків: “Тихий вечір, голубий туман…” (П. Тичина).
Отже, “блакитний” і “голубий” — обидва терміни правильні, однак перший має більш холодний відтінок.
Стид. Це слово також є питомо українським. Воно походить від праслов’янського stydъ і має давнє коріння, зафіксоване ще в “Повісті минулих літ”.
У наш час звичніше вживати слово сором, але стид — це повноцінний синонім, який не є русизмом.
Рисунок. Це словосполучення має історичне українське походження.
Деякі українці вважають, що слово рисунок — це русизм, а правильним є малюнок. Проте в українській мові обидва слова мають свої визначення та вживаються в різних контекстах. Слово рисунок коректно вживати, говорить про графічні зображення, створені олівцем, ручкою, вугіллям. Наприклад: Рисунок олівцем, Художній рисунок.
У контексті малювання: Рисунок візерунка, Рисунок тканини.
Їда. Це також питоме українське слово.
Воно вживається ще з давніх часів, походячи від дієслова їсти.
У “Словнику Грінченка” їда тлумачиться як страва, пожива, харч.
Хоча сьогодні більше вживається форма їжа, слово їда також залишається діалектним українським, але не є русизмом.
Ждати. Це абсолютно український термін.
Походить із праслов’янського žďati — чекати, очікувати.
Це слово використано в класичній літературі, наприклад: “Жду тебе, мій друже…”
Оба варіанти — ждати і чекати — є українськими, проте другий став більш літературним.
Інтерес. Це не русизм, а міжнародне запозичення.
Слово походить із латини (interesse) через польську мову, отже, в українській мові воно є самостійним і нормативним.
Отже, і інтерес, і цікавість — правильні терміни, але мають різну стилістику.
Одежа. Це слово має давнє українське походження. Під обґрунтованим вживанням слова одежа ми можемо розуміти: селянська одежина — хоч і застаріле, але воно вважається літературним. Зимова одежина — це форма, що зустрічається в діалектах.
Слово “одяг” є основним сучасним варіантом, але одежа також присутня в українській літературі, зокрема у творах Івана Франка та Лесі Українки.
Коли людина користується громадським транспортом і вдосконалює свою солов’їну, вона може задуматися про те, чи можна вживати термін безплатний для опису проїзду. Популяризатор української мови Андрій Шимановський запевняє, що не існує підстав стверджувати, що безплатний — це калька з російського “бесплатный”. Аналогічні слова зустрічаються в чеській, словацькій, польській, словенській та сербській мовах. Тому його використання можливе, але існують кращі синоніми: даром, задарма, дурно, задурно, за так, за спасибі, на дурняк.