22 січня Україна святкує День Соборності — дату, яка є важливою для українського державотворення. Це день, коли ідея єдності стала політичним фактом: одна держава, один народ, спільна відповідальність за наше майбутнє.
Свято офіційно затверджено Указом Президента України від 21 січня 1999 року № 42. Однак його значення значно глибше за формальне вшанування — це історія боротьби, втрат та незламного прагнення до цілісності.
День, коли Україна заявила «ми — разом»
22 січня 1919 року у Києві, в урочистій атмосфері, було проголошено Акт Злуки — об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в однойменну незалежну державу.
У зачитаному «Універсалі соборності» лунали слова, що й до сьогодні мають силу політичного й морального заповіту:
«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України».
Цей акт став символом українського державотворення, втіленням прагнень до соборності, які зріли щонайменше з ХІХ століття — від культурного відродження до політичних битв.
Що таке соборність — не в гаслах, а по суті
Соборність — це не лише територіальна цілісність. Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» визначає її таким чином:
-
єдність і неподільність всіх територій України;
-
духовну єдність українців, незалежно від регіону, національності чи віросповідання;
-
згуртованість громадян навколо ідеї суверенної, демократичної держави.
Отже, соборність — це єдність у різноманітті. Це не розмивання відмінностей, а здатність бути разом, попри них.
Історія, яку намагаються вкрасти — і не можуть
Акт Злуки 1919 року спростовує російський міф про те, що українські землі «об’єднав Сталін» у 1939-му. Українці самі проголосили соборність — за довго до радянських кордонів і імперських «дарунків».
Ідея єдиної України — від Сяну до Дону, від Карпат до Кавказу — пронизує всю історію національного руху: від Головної Руської Ради 1848 року до Міхновського, Бачинського, Чубинського, від Січових стрільців до Армії УНР і Галицької армії.
Навіть попри політичні труднощі в об’єднанні УНР і ЗУНР, сам Акт Злуки став легендою і дорогою картою для наступних поколінь борців за незалежність.
Соборність як спротив
За радянських часів День Соборності був витіснений з публічного простору. Його пам’ятали лише в Західній Україні та серед політичної еміграції. Проте ідея лишалася живою.
У 1990 році «живий ланцюг» від Івано-Франківська до Києва став прологом до падіння СРСР. А у 1991-му — до відновлення незалежності.
Сьогодні ж соборність знову не є порожньою абстракцією. Вона проявляється в зв’язку фронту та тилу, у взаємодії регіонів та спільній відповідальності за країну, яка бореться за своє право бути єдиною.
Соборність — мета Перемоги
У часи повномасштабної війни День Соборності набуває особливого значення. Йдеться не лише про пам’ять, але і про майбутнє. Цілісність України буде відновлена після деокупації Криму, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини, Харківщини та інших окупованих територій.
Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що 20 січня відзначається річниця оборони Донецького аеропорту — одного з найзначніших епізодів сучасної війни. Бої за летовище тривали 242 дні, під час яких українські військові, перебуваючи в оточенні, відбивали численні атаки ворога. Саме в цей період з’явився символ незламності — «Кіборги», якими називали тих, хто тримав позиції, коли здавалося, що шансів немає.
Фото: «Київщина 24/7»
Створено за матеріалами: kyivschina24.com