В Україні спостерігається скорочення просвітницького сегмента медіа та утрати незалежних ЗМІ.
Сполучені Штати вирішили зменшити фінансування “Голосу Америки” та “Радіо Свобода” – президент Дональд Трамп підписав указ про реорганізацію Агенції США з глобальних медіа. Ця агенція охоплює п’ять медіаорганізацій, які мовлять 49-ма мовами: “Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода”, “Голос Америки”, “Радіо Вільна Азія” (RFA), а також Офіс мовлення на Кубу. Ці медіа розглядаються як важливі інструменти дипломатії, а їхнє скорочення називають зрадою демократії і подарунком ворогам США.
Роль “Радіо Свобода” та “Голосу Америки” для демократичних і недемократичних країн відрізняється. Для України до 1991 року вони мали одне значення, а після розпаду СРСР – інше. Я виростала в ті часи, коли “Голос Америки”, “Радіо Свобода” та BBC були справжніми голосами свободи, і слухати їх було небезпечно. Люди зібралися навколо радіоприймача, слухаючи їх. Це залишилось важливою частиною їхнього бренду.
Ці радіостанції створювались як інструменти контрпропаганди. “Голос Америки” почав діяти в 1942 році, щоб протистояти німецьким пропагандистським каналам, які поширювались по всьому світу, зокрема в Латинській Америці.
Власне, ці ресурси не можна вважати пропагандою, оскільки їх розглядали як медіа. Вважалося, що найкращий спосіб показати свободу – демонструвати, як вона працює. Тому вони не прославляли американське лідерство, а надавали інформацію, культурний контент та мали можливість критикувати урядові рішення. Це справляло враження.
Проте, не можна стверджувати, що ці медіа працювали абсолютно бездоганно. Насправді, на них впливали агенти СРСР. Також історично склалося так, що американські станції ухилялися в ліву сторону, в той час як “Радіо Свобода” було більш новинним.
Для СРСР це були ворожі голоси, які вони називали голосами свободи. В недемократичних країнах, таких як Центральна Азія і Африка, вони виконують таку ж роль до сьогодні, залишаючись в опозиції до авторитарної влади.
В Україні ці медіа набули іншого значення. Вони не залежали від олігархів чи політиків, а становили своєрідний маяк журналістських стандартів. Проект “Схеми” від “Радіо Свобода” є яскравим прикладом цього.
Завдяки фінансуванню, ці медіа мали можливості навчати та розвивати журналістів, формуючи клас висококваліфікованих фахівців. Це стане величезною прогалиною. В Україні я не бачу інших гравців, окрім міжнародних донорів, які могли б фінансувати незалежні медіа. В нас відсутні гравці, які мають ресурси для підтримки таких медіа. Зникнення цих двох медійних платформ та інших проектів, що фінансувалися, зокрема, урядом США, забирає в нас значну частину ініціатив, які привносили ідеали незалежної журналістики в Україні. Вони не були ідеальними, але прагнули слідувати журналістським стандартам та спонукати всіх дотримуватися їх. Коли їхня діяльність припиниться, залишаться лише європейські проекти.
Проте, між європейськими та американськими медіа є суттєві відмінності. Стандарти в Європі дещо інші. Європа не надто ефективно працює з незалежним, позапартійним інформаційним контентом. Її медіа завжди мали певне ідеологічне забарвлення. У США вдалося уникнути цього більш тривалий час, тоді як в Європі та Британії медіа традиційно мали свої ліві чи праві нахили.
Втрата “Голосу” і “Свободи” в недемократичних країнах відчуватиметься по-іншому, адже там суттєво зменшиться доступ до незалежної інформації. Навіть якщо вони не мали великої частки ринку, вони лишалися важливим незалежним джерелом інформації. Україна ж втрачає важливу просвітницьку частину медіа, що позначиться на надії на незалежні ЗМІ.
Мотивацію Трампа щодо закриття цих медіа, а загалом і міжнародної допомоги, слід оцінювати через призму його оточення, груп впливу навколо нього.
Одна з таких груп – лібертаріани. Вони прагнуть зменшити роль держави і надати більше свободи місцевому самоврядуванню. Це республіканці з відомими ідеями, але з більш радикальними поглядами.
Друга група – прихильники Ілона Маска. Це люди з великого бізнесу технологічного сектору, які прагнуть уникнути будь-якого регулювання та обмежень для їхнього бізнесу. Попередня адміністрація демократів намагалася ввести більше регуляцій на цифрові платформи, які несли відповідальність за наслідки своєї діяльності для суспільства, зокрема мова йде про соціальні мережі, що часто стають інструментами маніпуляцій.
Порядок денний цієї групи частково збігається з першою, адже обидві прагнуть уникнути державного контролю. Вони також виступають за зменшення податків, що може загрожувати бюджету США. Це спонукає формувати запити на скорочення федеральних витрат, що узгоджується з ідеологією лібертаріанства.
Третя група – християнські консерватори. Якщо перші дві групи забезпечують фінансову підтримку, то ця надає голоси. Це найбільше коло республіканців, яке підтримувало Трампа на початкових етапах.
Ці три сегменти перетинаються, що призводить до скорочення витрат на державні програми, які підтримують “лівий” ідеологічний підхід. Очікувано, що міжнародна допомога першою підпаде під скорочення. Помірковані республіканці, по суті, залишаються мовчазними. Тому бюджет міжнародної допомоги та фінансування каналів, які підтримують демократію, зменшуються під час адміністрації Трампа.
Цікаво, чи зможе Єврокомісія компенсувати втрачене фінансування? Не маю інформації про їхню політику стосовно цього. У минулому Єврокомісія активно фінансувала проекти, зокрема “Європейську правду”, але це вже не є актуальним. Тепер вони розглядають можливість нарощення фінансування грантів, однак чи зможуть вони замінити “Радіо Свобода” та “Голос Америки”? Мої сподівання на це обмежені.
Щодо боротьби з фейками та формування медіаосвіченості серед молоді, нам потрібно повернутись до шкільної системи та дитячих садків. Як ми навчилися використовувати швидкісні дороги, так і впораємось з життям в інформаційному суспільстві, хоча це може зайняти час. Але справжнім основним фактором є якісна освіта та відповідальне споживання інформації. Хто цього не усвідомлює, ризикує стати жертвою маніпуляцій.
США витрачають на свої закордонні проєкти майже $800 млн на рік, у той час як РФ витрачає вдвічі більше, а КНР – близько $2 млрд. Інформаційна війна триває. Штати обрали шлях зменшення активності. Можливо, це частина їхньої прагматичності, націленої на формування триполярного світу.
Словом, де у США відсутнє бажання боротися, там закриваються медіаресурси. Їх практично не цікавить підтримка України, і вони шукають способи уникнути витрат на неї.