Іноді ми погоджуємося на розваги з дітьми, коли насправді прагнемо просто відпочити. Інші затримуються на роботі, оскільки не хочуть розчарувати команду. Ми постійно намагаємося допомагати, підтримувати, бути на висоті, навіть якщо це на межі наших власних сил.
А врешті залишаємося ображеними, втомленими, мовчимо, переповнені емоціями. Бо просте слово “ні” ми і досі вважаємо чимось небезпечним.
Чи дійсно відмова може зруйнувати відносини, чи вона, навпаки, допомагає зберегти особистість і близькість? На це питання відповідає психологиня Ірина Шеньє.
Чому ми боїмося сказати “ні”
З дитинства нас вчили бути зручними:
Поділись
Не сперечайся
Будь хорошим хлопчиком/дівчинкою
І так ми виросли – слухняними, відповідальними, добрими. Але десь всередині живе страх: а що, якщо я відмовлю, мене не полюблять?
“Установка “ні – це погано” закладається в дитинстві, коли від нас вимагали слідувати правилам замість того, щоб бути щирими. У дорослому житті це призводить до того, що ми ставимо потреби інших вище за свої, навіть якщо це завдає шкоди нашому стану”, – пояснює Шеньє.
Коли “так” на питання, що хотіли сказати “ні” – це зрада самого себе
Здається, дрібниця: погодився допомогти, залишитися після роботи, вислухати знайомого, який постійно скаржиться на життя. Але з кожним “так” насправді ми втрачаємо частину своєї межі.
“Той, хто не вміє відмовляти, не підтримує стосунки – він втрачає себе в них. А де немає вас, немає й справжньої близькості”, – підкреслила психологиня.
Важливо: “ні” – це не агресія
Ми боїмося, що наша відмова може виглядати грубо, безсердечно або заподіяти біль. Але сила “ні” полягає у формі його висловлення.
Це не “я не хочу мати з тобою справу”, а “зараз я не можу”.
Не “мені байдуже”, а “мені потрібно подбати про себе”.
Межі – це не така вже стіна. Це двері, у яких є ручка з обох сторін.
Як навчитися говорити “ні” і зберігати стосунки
1. Дайте чесну відповідь замість “ні”
– “Я дійсно вдячний, що ти звернувся, але наразі не маю можливості зробити це”
– “Це важливо, але я мушу відмовитися, аби не завдати шкоди собі”
“Коли ми говоримо “ні” з повагою до іншого, але не зраджуючи себе, це викликає не відторгнення, а довіру”, – уточнила Ірина Шеньє.
2. Не наводьте зайві докази
Ваше “ні” не потребує тривалої аргументації.
– Не винна.
– Не мусиш.
– Маєш право.
Навіть одне речення цілком достатньо. Головне, щоб воно було сказане щиро та без сорому.
3. Практикуйте “маленькі відмови”
Почніть з простих ситуацій, де раніше автоматично погоджувалися:
– “Я не буду брати додаткове завдання”
– “Мені це не підходить”
– “Я подумаю і дам відповідь завтра”
“Як м’яз, навичка відмови зміцнюється з практикою. І кожне “ні” робить вас більш впевненими”, – додає експертка.
“Ні” – це не відкидання, а турбота
Коли ви говорить “ні”, ви не відмовляєтеся від особи. Ви говорите “так” – собі. Коли є повага до себе, виникає щирість у ваших стосунках. Ви більше не граєте роль, а справді контактуєте.
“Сила “ні” в щирості. Вона не знищує зв’язок, а очищає його від неправди. Люди йдуть не через відмову, а коли в стосунках вас немає”, – підсумувала експертка.
Якщо після цього прочитаного ви відчули потребу тихо, але впевнено сказати комусь “ні” – це вже ваша маленька перемога.
Добре, коли ви можете підтримати людину, яка звертається за допомогою. Але коли це неможливо, з’являється відчуття провини. Відмовляти – це складно, так само, як і приймати відмови. Це завжди викликає неприязні емоції.
Запропонуйте альтернативу. Мабуть, простіший спосіб відмовити – це відкинути пропозицію, запропонувавши натомість щось втішне. У даному випадку ваша відповідь повинна бути по-справжньому корисною для того, хто запитує, тільки так ви уникнете відчуття провини.