Сила відмови: як сказати “ні” і не зруйнувати стосунки

Людина, яка не вміє відмовляти, не зберігає стосунки – вона втрачає себе в них. Фото: pinterest

Іноді ми погоджуємося на розваги з дітьми, коли насправді прагнемо просто відпочити. Інші затримуються на роботі, оскільки не хочуть розчарувати команду. Ми постійно намагаємося допомагати, підтримувати, бути на висоті, навіть якщо це на межі наших власних сил.

А врешті залишаємося ображеними, втомленими, мовчимо, переповнені емоціями. Бо просте слово “ні” ми і досі вважаємо чимось небезпечним.

Чи дійсно відмова може зруйнувати відносини, чи вона, навпаки, допомагає зберегти особистість і близькість? На це питання відповідає психологиня Ірина Шеньє.

Чому ми боїмося сказати “ні”

З дитинства нас вчили бути зручними:

Поділись

Не сперечайся

Будь хорошим хлопчиком/дівчинкою

І так ми виросли – слухняними, відповідальними, добрими. Але десь всередині живе страх: а що, якщо я відмовлю, мене не полюблять?

“Установка “ні – це погано” закладається в дитинстві, коли від нас вимагали слідувати правилам замість того, щоб бути щирими. У дорослому житті це призводить до того, що ми ставимо потреби інших вище за свої, навіть якщо це завдає шкоди нашому стану”, – пояснює Шеньє.

Коли “так” на питання, що хотіли сказати “ні” – це зрада самого себе

Здається, дрібниця: погодився допомогти, залишитися після роботи, вислухати знайомого, який постійно скаржиться на життя. Але з кожним “так” насправді ми втрачаємо частину своєї межі.

“Той, хто не вміє відмовляти, не підтримує стосунки – він втрачає себе в них. А де немає вас, немає й справжньої близькості”, – підкреслила психологиня.

Важливо: “ні” – це не агресія

Ми боїмося, що наша відмова може виглядати грубо, безсердечно або заподіяти біль. Але сила “ні” полягає у формі його висловлення.

Це не “я не хочу мати з тобою справу”, а “зараз я не можу”.

Не “мені байдуже”, а “мені потрібно подбати про себе”.

Межі – це не така вже стіна. Це двері, у яких є ручка з обох сторін.

Як навчитися говорити “ні” і зберігати стосунки

1. Дайте чесну відповідь замість “ні”

– “Я дійсно вдячний, що ти звернувся, але наразі не маю можливості зробити це”

– “Це важливо, але я мушу відмовитися, аби не завдати шкоди собі”

“Коли ми говоримо “ні” з повагою до іншого, але не зраджуючи себе, це викликає не відторгнення, а довіру”, – уточнила Ірина Шеньє.

2. Не наводьте зайві докази

Ваше “ні” не потребує тривалої аргументації.

– Не винна.

– Не мусиш.

– Маєш право.

Навіть одне речення цілком достатньо. Головне, щоб воно було сказане щиро та без сорому.

3. Практикуйте “маленькі відмови”

Почніть з простих ситуацій, де раніше автоматично погоджувалися:

– “Я не буду брати додаткове завдання”

– “Мені це не підходить”

– “Я подумаю і дам відповідь завтра”

“Як м’яз, навичка відмови зміцнюється з практикою. І кожне “ні” робить вас більш впевненими”, – додає експертка.

“Ні” – це не відкидання, а турбота

Коли ви говорить “ні”, ви не відмовляєтеся від особи. Ви говорите “так” – собі. Коли є повага до себе, виникає щирість у ваших стосунках. Ви більше не граєте роль, а справді контактуєте.

“Сила “ні” в щирості. Вона не знищує зв’язок, а очищає його від неправди. Люди йдуть не через відмову, а коли в стосунках вас немає”, – підсумувала експертка.

Якщо після цього прочитаного ви відчули потребу тихо, але впевнено сказати комусь “ні” – це вже ваша маленька перемога.

Добре, коли ви можете підтримати людину, яка звертається за допомогою. Але коли це неможливо, з’являється відчуття провини. Відмовляти – це складно, так само, як і приймати відмови. Це завжди викликає неприязні емоції.

Запропонуйте альтернативу. Мабуть, простіший спосіб відмовити – це відкинути пропозицію, запропонувавши натомість щось втішне. У даному випадку ваша відповідь повинна бути по-справжньому корисною для того, хто запитує, тільки так ви уникнете відчуття провини.