Відсутність ефективних стратегій може перетворити відносини України зі Сполученими Штатами Америки на небезпечні, – стверджує фінансовий експерт Олексій КУЩ.
Під час пресконференції в Овальному кабінеті 28 лютого між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським виникла суперечка. Лідери країн мали підписати угоду щодо надр, але Володимир Зеленський залишив Білий дім раніше запланованого. Яка доля угоди тепер?
– В угоді закладено значення геополітичного присутності США в Україні. Якщо відносини будуть зламані надовго, то інтерес до угоди зникне. Тоді, ймовірно, подібну угоду підпишуть Україна та Євросоюз, також створивши свій геополітичний вплив.
Схожі угоди можуть заключитися з країнами, які наразі не розглядаються. Коли наші еліти конфліктують з американцями, деякі згадують про Пекін. Це давня практика маніпуляцій протиріччями великих держав. Можливо, й з Туреччиною та Великою Британією, а може навіть і з Польщею. Ми стаємо слабшими, а отже, з часом Варшава також може стати потужним партнером для нас.
Чи є угода про надра важливою справою?
– Так. В Україні існує думка, що Трамп намагається задовольнити бажання своїх виборців, та особисто я так не вважаю.
По-перше, Трампу не потрібно заважати виборцям, адже вибори вже відбулися.
Республіканці Трампа представляють трансформацію держави в технічність
По-друге, угода свідчить про зміщення акцентів американської політики в бік матеріальних цінностей. У демократів було більш ідеологічне бачення політики, зосереджене на ліберальних принципах. Республіканці Трампа трансформують державу в технічність, зневажаючи ідеології, проте посилюючи акцент на матеріальних ресурсах.
Чи означає перехід до технічності зміну політико-економічної моделі США?
– Технічність – це новий тип технократичного капіталізму, де влада концентрується у руках провідних технологічних компаній. Їхні ключові інтереси – ресурси, ринки та технології. Хто створить найуспішнішу модель, той виграє глобальну боротьбу XXI століття. США та КНР нині паралельно розвивають свої технічності.
Чому в Плані перемоги Володимира Зеленського згадуються надра України на “трильйони доларів”?
– Я вважаю, що наші політики сподівалися на те, що перемога республіканців у США не буде абсолютною, або ж на виборах президента може виграти Камала Гарріс. Це план А. План В – трансформувати Трампа в Байдена, створивши умови для його “політичного повернення”. Але психотип Трампа не дозволяє йому йти шляхом Байдена.
Отже, відсутність чітких планів А та В перетворює відносини з США на небезпечні для України. Тепер поспіхом формують план С.
Чи можна вважати, що епоха меморандумів закінчується, а Україні вимагають конкретних результатів?
– Основна відмінність демократів від республіканців полягає в тому, що перші діяли в межах “доктрини Брежнєва”, але з ліберальними принципами. Будь-яка країна могла стверджувати, що вона реалізує модель ліберального трансгуманізму, і отримувати від цього гранти та кредити.
Свій потужний військово-промисловий комплекс – це і є гарантія безпеки
Зараз, під керівництвом Трампа, США не розподілятимуть кошти в обмін на дотримання ідеологічних принципів. Тепер необхідно платити США за право бути їх союзником. Це стосується й продажу товарів на преміальному ринку, і отримання гарантій безпеки.
Трамп наголошує на тому, що безпека – це дорого. Тому Білий дім почав видавати “платіжні доручення” своїм союзникам по НАТО.
Що взяти з України?
– Вони також думають: “Що? Гроші закінчилися?”. Вирішили, що візьмуть природні ресурси. Це не про цінності, а лише комерція, виражена в тоннах, кубометрах чи доларах.
Експрезидент США Джо Байден дотримувався риторики відкритих дверей НАТО, тоді як Дональд Трамп прямо заявляє, що Україні не місце в Альянсі. Київ прагне отримати гарантії безпеки. Які дії?
– Байден примушував використовувати “скляні двері”. Україна намагалась натиснути на такі двері, наче дитини в аеропорту. Трамп використовує прямолінійність у спілкуванні. Це певною мірою позитивно, адже це може пробудити реалістичний підхід до політики. Ми повинні або сформувати своє уявлення про технократизм, або програти, як програли країни, що не змогли подолати феодалізм.
Як Україні уникнути долі Речі Посполитої чи Молдавської держави, коли їх знищили абсолютистські монархії? Чи ми насправді не є світовою фігурою, а лише країною, що підлаштовується під глобальні тенденції?
– Істинно, що ми не є світовою фігурою, але це мають зрозуміти всі верстви суспільства. Багато українців вважають, що ми перебуваємо в центрі всесвіту. Основне – осягнути свою роль у світі, як це колись зробила Фінляндія. Нам слід відмовитися від наївних ідей про власну роль у всесвітній політиці. Нам потрібно переходити від активістської демократії до експертної мерітократії. Зараз у нас активістська демократія, коли групи активістів вважають себе уповноваженими говорити від усіх. Нам потрібні професійні експертні групи, які розроблять раціональні моделі для розвитку.
Чому?
– Бо ми відмовилися від створення власних управлінських інститутів, делегувавши всю владу зовнішнім структурам. На певному етапі це здавалося доцільним, але згодом країна втратила свою незалежність. Це чітко видно на прикладі ліквідації Національної академії державного управління, яка намагалася сформувати внутрішню еліту. Хоча там були обґрунтовані зауваження щодо якості освіти, це не скасовує самої ідеї про необхідність формування внутрішньої еліти.
Чому Україна не може визнати свою слабкість, незважаючи на негативні показники?
– Це зумовлено нашим сприйняттям геополітичного середньовіччя. Люди схильні вірити в міфічні ідеї, що призводять до катастрофічних наслідків. Можливо, це відчуття реального ризику створює цю форму захисту. Тому в Україні часто обговорюють негативні сценарії майбутнього. Це пояснює, чому ми так сильно відрізняємося від Фінляндії. У нас фактично політика базується на емоціях, що часом призводить до несподіваних результатів, хоча потім знову втрачаємо темп розвитку. Демографія стрімко скорочується, економічний розвиток застряг між позначками у 180 і 200 мільярдів доларів ВВП, вкрай зруйнована інфраструктура.
А Фінляндія?
– У Фінляндії ефективна політика, з раціональним використанням ресурсів. Вони завжди використовують свої можливості, зупиняючись вчасно, коли ризики стають неприйнятними. Їхня політика довгострокових рішень повертається до зростання, тоді як український сценарій дуже часто базується на емоціях.
Які шляхи має обрати Україна?
– Є кілька варіантів. Перший: створити свій технічний сектор, подібно до Туреччини, яка перевищила трильйон доларів ВВП. Це потребує років для реалізації, адже не можна досягти результатів за кілька років.
Другий варіант: інтегруватися в іншій технічній системі. Проте це потребує сильної геополітичної адаптації. Проблема в тому, що Європа рухається не в цьому напрямку, а перетворюється на ринок з низьким попитом.
Необхідно вміти бути надійним партнером
Співпраця з менш потужними технічними системами, на зразок Туреччини, неефективна, адже у них не достатньо ресурсів для партнерства. Нам слід орієнтуватися на великі техніки – США та Китай.
Якщо жоден з варіантів не спрацює, можна отримати лише сировинну економіку, яка не забезпечить робочими місцями. Люди не повернуться, якщо Україні “світитиме” лише експорт агропродукції та сировини.
Чи справді сировинна модель стане домінуючою в Україні?
– Так, адже модель власного технічного сектора потребує зусиль від еліт. Необхідний лідер, як Пак Чон Хі у Південній Кореї.
Друга модель вимагає дипломатичних зусиль, що не завжди залежить від нас. Якщо великі країни захочуть залучити Україну до своїх проєктів – ми будемо потрібні. В іншому випадку – важливо бути надійним і компетентним партнером.
Яка модель забезпечить безпеку Україні?
– Багато людей не усвідомлюють, що деіндустріалізація в Україні унеможливлює створення потужного ВПК. Для його функціонування потрібні залежності від великої кількості галузей. ВПК завжди виступає “вишенькою на торті” економіки. Це забезпечить Україні незалежність та безпеку.
На другій позиції стоїть інвестиційна інтеграція у крупні технічні системи, які мають в Україні свої інтереси. Тільки через важливість у цій моделі, як Тайвань для США, Україна матиме підтримку. Якщо ми не отримаємо таких умов, нас буде легко забути.
Третя модель, сировинна, позбавлена елементів захисту. Така економіка може проявити нейтралітет, але це небезпечно.
Таким чином, Україні потрібно шукати стратегічні рішення:
Також варто підписати угоди з потужними міжнародними партнерами та соціальними системами.
Передплатити журнал “Країна”