9 серпня в Києві провели прощання з бійцем 3 окремої штурмової бригади, істориком, краєзнавцем і фотохудожником Ігорем Климовичем з позивним «Африка».
Він став на захист України у 2022 році.
Проте ще до цього Ігор був активним культурним та політичним діячем.
У 2012 році чоловік балотувався до Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії «Українська Національна Асамблея».
У 2014 році він став активним учасником Революції Гідності.
Пізніше Ігор Климович заснував спортивно-оздоровчий клуб «Беллатор» і історичний клуб «Застава».
«Подорожував Україною, збирав старовини, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу і звичаїв. Першим українцем, який став учасником Міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC», — розповіли в Грабовецько-Дулібівській громаді, звідки походить чоловік.
Ігор також захоплювався фотомистецтвом. У 2021 році він став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі «Мандрівник-фотограф року».
З початком повномасштабного вторгнення «Африка» займався гуманітарними місіями в 3 окремій штурмовій бригаді.
«Його зброєю була не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії та зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків», — зазначили в Грабовецько-Дулібівській громаді.
Під час служби Ігор евакуював із зони бойових дій на Донеччині кілька 900-літніх скульптур половецьких кам’яних баб. Він вивозив їх під обстрілами до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.
На жаль, 30 липня стало відомо про трагічну загибель бійця.
«Ти був таким єдиним у світі і кращим за всіх нас разом. Я не знаю, як мені жити без тебе, без того, що я ніколи вже не побачу тебе, не відчую твій дотик, не почую твій запах і голос. Ти навчив мене по-справжньому жити і мріяти, ти дозволив мені бути поруч з тобою слабкою, ти робив мене кращою. Моє чорно-біле життя з тобою набрало фарб і звуків, а тепер я навіки в темряві, а замість тебе мої супутники — невимовний біль, журба і самотність. Я не маю сил йти без тебе і не хочу, щоб це було», — поділилася своїми почуттями дружина бійця Олександра Климович.
Ігор загинув за 9 тижнів до народження своєї довгоочікуваної доньки.
«Я бачу тебе всюди навколо, як ти сідаєш біля мене на ліжку, куриш на балконі, заходиш у двері, йдеш вулицею на зустріч. Ти всюди, адже ти був для мене всім, і я не можу прийняти твій відхід, я божеволію. Так не люблять, як ми любили один одного. Більша любов могла бути лише в тебе до нашої доньки. І тебе позбавили можливості побачити її, взяти на руки. Пташко моя, без тебе я не справлюсь, ти був усім моїм життям, і воно закінчилось», — додала Олександра Климович.
Бійця поховали у Києві на Берковецькому цвинтарі.
У нього залишилися батьки, брат, дружина та ненароджена донька.
Загинула бойова медикиня та пластунка Марина Гриценко.