Відновлення кримських татар на своїй землі розпочалося 23 червня 1990 року. Тоді до Криму повернулися 20 тисяч кримських татар, що становило практично половину всіх, які мешкали тоді в СРСР.
Кримських татар звинуватили у масовому дезертирстві з лав Червоної армії та співпраці з ворогами під час Другої світової війни. Ініціатором виселення цілого народу до Узбекистану став нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія. Він обґрунтував це “необхідністю уникнути подальшого проживання кримських татар на прикордонних територіях СРСР”. Після цього організували масштабну операцію, до якої залучили 32 тисячі співробітників НКВД і військових.
У травні 1944 року з півострова було насильно виселено 183 155 кримських татар. Їх направили до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, на Південний Урал та в Костромську область. За офіційними даними, під час переїзду загинула 191 особа. В перші роки життя на вигнанні від голоду та важкої праці загинуло 46% кримських татар — за оцінками активістів кримськотатарського руху, в той час як офіційні дані свідчать про 15-25%.
На місцях заслання кримські татари зуміли зберегти свою ідентичність, мову й історичну пам’ять — важливий зв’язок з рідною землею. У 1950-х роках був сформований національний рух, основною ідеєю якого стало повернення до Криму та відновлення прав, порушених у 1944 році.
14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла ухвалу “Про визнання незаконними й злочинними репресивних актів проти народів, які піддалися примусовому переселенню, та забезпечення їхніх прав”. Процес повернення татар супроводжувався земельними конфліктами з переселенцями.
18 травня в Україні відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу.
На 23 лютого 1944 року в СРСР розпочалася насильницька депортація чеченців і інгушів з їхніх земель. Операцію НКВД назвали “Чечевица”. Приводом для її проведення стала нібито співпраця даних народів з нацистською Німеччиною та збройний спротив Красній армії.
Верхівка СРСР вирішила покарати бунтівливі народи та позбутися їх. Чеченці та горці Кавказу завжди прагнули національної незалежності. Загалом під депортацію потрапило близько 2,5 мільйонів громадян СРСР.