Вже не чорно-біла, а з орнаментом, стилізованим під українську вишивку у синьо-жовтих кольорах — так по-новому вирішили оформити «Книгу пам’яті полеглих за Україну».
11 лютого у Національному Музеї Революції Гідності громадськість, військові, ті, хто займається меморіалізацією війни, що триває, дізнались останні новини про підготовку цієї книги.
Власне її упорядники презентували першу частину роботи. Вони зазначили, що повну версію Книги представлять у квітні травні цьогоріч.
Оновлена версія платформи міститиме фотографії, біографічну інформацію та історії полеглих воїнів, створюючи простір для вшанування їхнього подвигу.
Костянтин Татаркін, військовослужбовець, зазначив, що попередньо представили демо-версію платформи.
«Платформа — це не просто головний цифровий ресурс, платформа — це простір, де живе пам’ять. Простір, який говорить про боротьбу, про жертовність, про обов’язок живих перед тими, хто відійшов у інший світ за Україну. Ми, українці, не просто захищаємо свою землю, а й виборюємо своє право на історичну правду і частина цієї правди — це збережені імена, обличчя і життєві історії кожного та кожної, хто поклав своє життя за нашу свободу», — звернувся під час презентації до присутніх Татаркін.
Він зауважив, що пам’ять тоді має значення, коли вона жива, коли вона доступна для суспільства, а не просто зафіксована у архівах. Саме тому «Книга пам’яті полеглих за Україну» створюється у просторі, який буде доступний, як для нині живучих поколінь, так і для майбутніх.
Пілотна версія показала структуру, технічні можливості, візуальне оформлення, а також сенси, які ця Книга в собі несе.
Сергій Дмитрієв, капелан, голова правління ГО «Елеос-Україна», звернув увагу на те, що важливо, щоб пам’ять вшановувалась гідно, щоб вона зберігалась на віка. Електронний ресурс вдала форма, бо війна не завершена і списки полеглих будуть змінюватись. Тож віртуальний ресурс, який ведеться з 2014-го року, оптимальний.
Дмітрієв зазначив, що кольоровий ресурс — більш чесний, ніж чорно-білий, адже, як капелан, зпевнив, що загиблі військові не хотіли, щоб люди ридали та плакали, вони хотіли б, щоб їх пам’ятали й жили гідно та щасливо.
Ксенія Шаповал, директорка програми «Громадська стійкість», МФ «Відродження», визнала, що меморіалізація — важлива і для музейної й для архівної справи, але не тільки.
«Ми прийшли до висновку, що з плином часу ми втрачаємо свідчення і свідків. Для нас є важливим, щоб ці історії людей, які були в нашому житті, з яких кожен зіграв велику роль в тому, щоб ми жили, щоб вони були збережені. Як показує історія — дуже легко маніпулювати фактами, якщо вони не описані та не зафіксовані, ці речі можуть бути використані — підручники історії можна переписати. Саме томі важливі свідчення свідків і учасників процесу», — розповіла про актуальність Книги Ксенія шаповал.
Вона звернула увагу на те, що суспільству потрібно увесь час нагадувати, що за безпеку, незалежність і саме наше існування платиться дуже висока ціна.
Тетяна Іванова та Іванна Чобіт, менеджерки проєкту, розповіли, що кожен герой — це історія жертовності.
«Наша громада працювала і продовжує працювати над тим місцем, де кожен може дізнатися інформацію, вшанувати героя, поділитись спогадами про полеглих. Коли отець Сергій, капелан, запропонував залучитись до проєкту, це для нас була велика честь. Всі люди, які допомагають нам створювати цю книгу, працюють над кожною деталлю.
У нас проходили фокус-групи, до яких залучали рідних та близьких полеглих, науковців, істориків, військовослужбовці, ветерани і їх ідеї також втілили. Ми віримо, що завдяки цьому проєкту подвиг полеглих за Україну воїнів житиме у пам’яті майбутніх поколінь. І «Книга пам’яті полеглих за Україну» це наш моральний обов’язок, хто захищає нашу свободу, незалежність і майбутнє», — зазначила Іванна Чобіт.
Максим Попов, Герман Шаповаленко, засновники та упорядники Меморіальної платформи, зазначили, що сам проєкт започаткували 11 років тому.
У 2024-ому році дійшли до думки, що цю Книгу треба оновити. Вона не єдина — кілька загальноукраїнських проєктів існує, які мають свою ментальність. Не всі вони активні.
«Ментальність нашого проєкту в тому, що ми маємо найбільш розширену базу полеглих до повномасштабного вторгнення. Саме військових, добровольчих формувань. У нас немає загиблих цивільних, на відміну від платформи „Меморіал“, яка з 2022-го року починає опрацьовувати й цивільних. То у нас — левова частка військових, є небагато волонтерів. Я сподіваюсь, що наша оновлена платформа з часом матиме найбільш розширену й деталізовану базу полеглих у російсько-українській війні», — розповів Максим Попов.
Представники від IT Brander провели презентацію демо-версії оновленої платформи, показали, як структурована інформація про героїв, як і хто її може поповнювати. Вони зазначили, що сервер розрахований на 40 тисяч профайлів з можливістю збільшення простору під базу данних.
Упорядники подякували Національному історичному музею, який допоміг оновлювати та поповнювати дані.
Група проєкту Книги допомагала створювати Стіну Пам’яті біля Михайлівського Золотоверхого монастиря. Під час презентації вони показали, як виглядала Стіна у 2017-ому році й зараз. Завдяки цій групі створили та випустили «Іловайський мартиролог» та «Донецький мартиролог».
У обговоренні взяв участь Олексій ветеран бойових дій, представник Київ мілітарі Хаб, який зазначив, що серед запитів, які є серед ветеранів, а також родин загиблих — увічнення імен захисників та захисниць під час перейменування вулиць, встановлення інтерактивних дощок пам’яті.
«Нам треба відходити від меморіальних дощок, якими у великих містах можуть бути обвішані школи до диджіталізації. Це правильно з погляду молодого покоління, школярі на вулиці, побачивши к’юар код — відкриють його і прочитають. Серед родин багато запитів про інтерактивні екрани на алеях пам’яті не лише у центрі, як на Грушевського, а й по районах Києва», — зазначив представник Київ Мілітарі Хаб.
Саме тому і форма, у якій готується «Книга пам’яті полеглих за Україну» дуже сучасна і доступна для всіх.
У квітні-травні цьогоріч платформу планують презентувати повністю.
Читайте також за темою:
«Місто і життя мають зупинятися на цю хвилину»: як у столиці проводитимуть загальнонаціональну хвилину мовчання».