У Парку партизанської слави з’явилася Алея магнолій — пам’ятне місце для дітей, які стали жертвами раку. Ідею реалізували родини, що перенесли найстрашнішу втрату, щоб зберегти свою любов та спогади через живі дерева. Цей проект впроваджується в рамках програми фонду «Таблеточки», що надає підтримку сім’ям, які втратили дитину внаслідок онкологічного захворювання.
Батьки висадили 11 дерев на згадку про своїх дітей, чиї життя обірвав рак. Незабаром тут з’явиться спільна табличка, яка розповідатиме про тих, кому і чому присвячено цей маленький сад.
В акції взяли участь 16 родин, які є підопічними фонду «Таблеточки», що підтримує дітей та їхні сім’ї на всіх етапах: від встановлення діагнозу до лікування та підтримки в разі втрати.
«Ми ще тільки навчаємось жити без Макса. Але для мене неймовірно важливо, що пам’ять про мого сина жива, бо він цього заслуговує: у свої сім років він показав нам неймовірну силу і мужність. Тепер ми маємо місце, куди можна прийти і просто бути поруч, не намагаючись знайти вірні слова. Тут тебе розуміють на рівні серця», — говорить Наталя, мама Максима, за чиє життя родина боролась до травня цього року.
Для родин, які втратили дитину, ритуали пам’яті мають величезне значення. Вони допомагають пережити втрату і вкоренити спогади про дитину у щось живе. Одна з мам не може відвідати могилу сина, оскільки він похований на тимчасово окупованій території. Тепер у неї є місце, де вона може бути з ним у думках — серед дерев, які символізують любов і продовження життя.
«Публічний простір часто не має місць для втрат. Алея робить кожне ім’я видимим і легітимним у міському середовищі», — роз’яснює Наргіс Водуд, менеджер програми ментального здоров’я фонду «Таблеточки». — «У часи війни та постійних втрат пам’ять стає громадянською практикою: ми буквально садимо і укорінюємо її. Алея нагадує про надію: цвіт буде повертатися щороку».
«Коли навесні дерева розцвітають, це нагадує, що любов не зникає — вона просто змінює форму. Дерево стає точкою повернення: можна приходити, спостерігати, як воно росте та змінюється разом зі сезонами. Це своєрідне місце зустрічі з дитиною, якої вже немає. Процес посадки також має величезне терапевтичне значення. Через дотик до землі та піклування про дерево батьки можуть висловити свою любов і горе. Крім того, це спільний досвід: вони садять поруч, підтримують одне одного та разом створюють щось живе», — зазначає Катерина Іванова, спеціаліст програми ментального здоров’я фонду «Таблеточки».
Щоб родини не залишались наодинці зі своїм горем, фонд організовує групи підтримки для процесу горювання. Протягом 12 зустрічей у Києві, Львові чи онлайн досвідчені психологи допомагають батькам ділитися своїм досвідом та поступово навчатися жити далі.
До речі, у Києві проходить відбудова сучасного лікувально-діагностичного корпусу «Охматдиту».