Виставка присвячена 125-річчю початку розкопок могильника біля с. Черняхів на Київщині. Виставка працює в холі на першому поверсі музею до 27 липня.
У Національному музеї історії України розпочала роботу мінівиставка «Поля поховань» Вікентія Хвойки.
У Нацмузеї нагадують, що відкриття черняхівської культури пов’язане з іменем видатного вітчизняного археолога, музейника та талановитого художника Вікентія Хвойки. У 1898 році він отримав від Імператорської археологічної комісії дозвіл на розкопки в Київській губернії, а наступного року досліджував так звані «культури полів поховальних урн» (розкопки в селах Зарубинці, Вишеньки та Ромашки).
У пресрелізі до виставки Національний музей історії України навів цікаві факти. Наприклад, могильник біля с. Черняхів Київської області є епонімною пам’яткою та візитівкою яскравої і багатонаціональної черняхівської археологічної культури (3–4 ст.), основу якої склали германські племена.
Межі черняхівської археологічної культури охоплюють усю степову та лісостепову частину України, Молдови та значну територію Румунії. Вона сягала на південному заході до Дунаю.
На сьогодні досліджено понад 3000 пам’яток цієї культури — численні поселення та могильники, а також три городища. Черняхівська культура привнесла нові технології в сільському господарстві та ремісничому виробництві. Саме в цей період у Середньому Подніпров’ї поширилося гончарне коло та спеціальні гончарні горни для випалювання посуду.
«Поля поховань» — різночасові могильники без будь-яких наземних ознак, які були добре відомі в Центральній Європі вже наприкінці 19 століття. Безсумнівно, такі пам’ятки існували й у Східній Європі. Однак перші розкопки «значних скупчень кісток і кераміки, розташованих на незначній глибині від поверхні», Вікентій Хвойка провів тільки у 1899 році.
Серед значних заслуг науковця — розробка історичної послідовності «полів поховань». Він виділив зарубинецький, більш ранній тип (сучасна зарубинецька археологічна культура (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.)) та пізніший — черняхівський (сучасна черняхівська культура (3–4 ст.)).
Вікентій Хвойка вважав ці людності суто ранньослов’янськими і підтримував ідею автохтонності місцевого землеробського населення. Також велику увагу науковець приділяв збереженню та популяризації здобутих матеріалів.
Черняхівський могильник Вікентій Хвойка почав розкопувати власним коштом навесні 1900 року. Загалом було відкрито 251 поховання (трупопокладення та кремації), однак описано лише 21 (нині відомо 272 поховання, з домінуванням германського елементу).
Покійників ховали у звичайних ямах: здебільшого у витягнутому положенні на спині; інколи — у скорченому на боці. Багато могил вирізнялися характерним набором речей.
Більшість здобутого матеріалу (за рішенням Археологічної комісії від 1901 року) Богдан і Варвара Ханенки передали до Київського міського музею старожитностей і мистецтв у 1905 році.
На сьогодні музейна колекція налічує понад 600 предметів із Черняхівського могильника. Це різні типи посуду чорного або сірого кольорів, до того ж збереглося чимало цілих посудин. Передусім це горщики — округлобокі, з видовженим тулубом, біконічні. Всі вони середнього розміру. Миски біконічної форми можуть бути відкритими або закритими.
Окрема категорія посуду — миски-вази з трьома ручками, які є специфічною ознакою черняхівської культури. У колекції є багато різноманітних глеків: найбільше біконічних контейнерів із широким горлом. Кухлі повторюють форму глеків. Кубки чорнолощені або сіролощені, прикрашені геометричним штампованим орнаментом. Також було знайдено значну кількість виробів із заліза, бронзи, кістки, каменю, черепашок та скляних намистин, а ще срібні прикраси.
Читайте також: «Шлях гетьмана: у Києві відкрили виставку до 315-річчя Конституції Пилипа Орлика».