На думку дослідників, зусиллями планується створення першого археологічного павільйону під відкритим небом у Києві.
«Мова йде не лише про захист фундаментів XII століття, — підкреслює директор ДІАЗ „Стародавній Київ“ Роман Маленков. — Наше завдання полягає у створенні культурно-археологічного центру, присвяченого Києву періоду середньовіччя». Простір буде оформлений в білому кольорі та оснащений інформаційними стендами, банерами і декоративними елементами навколо, що допоможуть перетворити його на повноцінну виставкову площадку. Тут планується організовувати тимчасові виставки — від трипільської кераміки до реконструкцій давньокиївських будівель. За словами Маленкова, це стане першим постійним археологічним простором у столиці, оскільки «в Києві майже немає подібних проектів».
Ініціатором проекту виступив археолог Іван Зоценко за підтримки ДІАЗ «Стародавній Київ», КНМЦ, «Україна Інкогніта», Інституту археології НАН України, волонтерів з ініціативи «Сміливі відновлювати» та небайдужих киян. Робота розпочалася з трьох толок, які передбачали дослідження і розчищення території у важких умовах великої кількості вапнякового пилу. Потім виконано капітальне прибирання, понад 60 мішків піску і вапна, укриття геотекстилем, наданим Інститутом археології, та засипка гравієм — 10 тонн матеріалів надали VIHAREV Architects & Engineers. Наприкінці завершено основні етапи облаштування, попереду — фарбування стін павільйону (фарба надається ТМ PoliBest) та встановлення інформаційних стендів і банерів (меценатська допомога від фонду «На часі»). Планується відкриття простору для перших відвідувачів — орієнтовно у грудні.
Роман Маленков зазначив, що паралельно відбувалась робота над наданням фундаментам офіційного статусу пам’ятки та постановкою об’єкта на державний облік — цю роботу виконував Центр консервації предметів археології за підтримки Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Таким чином, Київ отримує не просто новий туристичний об’єкт, а й простір, який об’єднує археологію, історію, урбаністику та громадську ініціативу.
Останні тижні були досить напруженими: нещодавня толока — третя для археологів — включала розчищення фундаментів, вивезення десятків мішків піску та вапна, завантаження на самоскид, наданий ШЕУ Шевченківського району. Завершили фінальне прибирання, тож залишилися лише останні штрихи.
«Серед артефактів, знайдених під час робіт, — плінфа з відбитком людської ступні. Вірогідно, понад 800 років тому хтось — босяк або босячка — випадково залишив слід на ще сирій цеглі. Можливо, він отримав за це потиличника, але тепер ми маємо унікальне „послання“ з минулого — слід людини, яка жила, рухалася, помилялася і залишила частинку себе», — розповідає директор ДІАЗ «Стародавній Київ».
На його думку, цей археологічний простір — не лише про каміння і стіни. Це про пам’ять, про спільні дії і про те, як у важкі часи можна створити щось дійсно важливе.
Нагадаємо, що в кінці червня 2025 року залишки мурованої брами з надбрамною церквою XII століття, які розташовані на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, були оглянуті представниками Центру консервації предметів археології КМДА, заступником генерального директора Київського науково-методичного центру з питань заповідника «Стародавній Київ» Романом Маленковим та науковим співробітником Інституту археології Віталієм Козюбою.
Довідка.
Надбрамна церква Михайлівського монастиря — унікальна архітектурна пам’ятка XII століття, що знаходиться на території давнього «міста Ізяслава-Святополка».
Ймовірно, брама вела до одного з монастирів і спочатку була дерев’яною. У 1999 році залишки споруди вивчав археолог Гліб Івакін.
Церква була мурованою, з одною апсидою, орієнтованою на південний схід. Її довжина становить 10,82 м (без апсиди — 8,65 м), ширина — 8,4 м. Товщина зовнішніх стін — від 1 до 1,5 м. У західній частині проїзду зберігся уламок шиферної плити з заглибленням для підп’ятника воріт — елемент, що свідчить про функціональність брами.
Фундаменти складені з дрібного бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з піском. У східній частині вони досягають глибини 2,3 м, у західній — 0,7 м. Конструктивно складаються з двох масивів, не пов’язаних між собою. Мурування — рівношарове, з плінфи низької якості. Збереглися сліди фрескових розписів, графіті, а також тиньк світлого кольору.
Детальніше про діяльність дослідників із вивчення археологічної пам’ятки — залишків мурованої брами з надбрамною церквою XII століття можна дізнатися за посиланням.
До теми: Відроджена святиня столиці: цікавинки про Михайлівський Золотоверхий собор.