Протягом минулого тижня, 26 червня 2025 року, працівники КЗ «Центр консервації предметів археології» КМДА, а також заступник генерального директора Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії й культури, з питань ДІАЗ «Стародавній Київ» Роман Маленков, у співпраці з науковим співробітником Інституту археології Віталієм Козюбою, провели огляд залишків мурованої брами та надбрамної церкви XII століття, які розташовані на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Ці залишки були археологічно досліджені в 1998-1999 роках експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Гліба Юрійовича Івакіна.
Після розкриття підмурки та нижньої частини стін зазначеної брами, їх законсервували та музіфікували: над ними було споруджено захисний павільйон. Матеріали археологічних досліджень в даний час зберігаються в Інституті археології НАН України та Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ».
Цей огляд був здійснений з метою складання Картки виявленого об’єкта культурної спадщини для зазначених археологічно-архітектурних залишків.
Найбільше збережена цегляна кладка воріт (до 7 рядів висоти) в центральній та південній частинах апсиди. Висота кладки збереглася до 3-х рядів на виступі південно-східного кута фасаду.
З тієї ж кількості рядів вузькою смугою збереглася кладка в 1 плінфу південно-східного кута південно-східного фасаду. Кладка східної стінки проїзду та пілястри-підпори збереглися на висоту до 5 рядів.
На ділянках, що прилягають до обох кінців дуги апсиди, збереглася кладка верхньої частини фундаментів. У західній половині споруди кладка стін збереглася на 5-6 рядів, а стіни обох камер — на 2-3 ряди плінфи.
Означена мурована брама функціонувала із одноапсидною надбрамною церквою довжиною 10,82 м та шириною 8,4 м. До надбрамної церкви вели сходи, що були розташовані в двох камерах обабіч воріт.
Фундаменти брами збудовані з дрібного бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з домішками піску. У західній частині вони мають глибину 0,7 м, у східній — 2,3 м; такий перепад висот обумовлений наявністю схилу.
Стіни брами викладені з червоної цегли-плінфи зі слюдою. Товщина зовнішніх стін у західній частині становить 1,5 м, у східній — 1,2 м, апсиди — 1 м, а внутрішньої стіни проїзду — 0,53 м.
Діаметр апсиди надбрамної церкви становить 2,7 м. Церква була прикрашена фресковими розписами, від яких збереглися окремі фрагменти. Стіни храму зовні були оштукатурені, підлога церкви викладена з цегли-плінфи та керамічних плиток. Виявлені понад тисячу кубиків смальти дозволили археологам припустити, що в храмі могла перебувати мозаїчна ікона.
За інформацією археологів, протягом X-XI століть на місці монастирської брами були поховання могильника, а в XII столітті — житло з піччю.
До XII століття монастирська брама була дерев’яною, а згодом на її місці з цегли-плінфи та каменю збудували браму з надбрамною церквою. Залишки брами, які зруйнувалися в другій половині XIII — XIV століттях, були розібрані у XV — XVI століттях.
Нагадаємо, у Музеї Гетьманства відбулася виставка «Пам’ятки Подолу — подорож у минуле», що знайомить відвідувачів з багатою археологічною та архітектурною спадщиною цього історичного району Києва.
Виставка розкриває культурний шар Подолу, демонструючи унікальні артефакти, фрагменти давніх споруд та документальні свідчення минулих століть, які дозволяють глибше зануритися в історію міста.