Журналіст вважає, що Європа лише говорить, але не діє.
Європа обманює Україну. Ніякі війська не прийдуть на допомогу. Зустріч коаліції бажаючих 4 вересня принесла багато зухвалих заяв, включаючи головну угоду, яку французький президент Еммануель Макрон назвав “силами заспокоєння в Україні”. Але план Макрона має суттєву проблему, і її ім’я – Володимир Путін. Лідери Європи не ведуть переговорів із Кремлем з початку повномасштабного вторгнення Росії, що, можливо, пояснює, чому вони, здається, не чують неодноразово повторюване повідомлення Путіна про те, що він категорично проти присутності НАТО в Україні. Вочевидь, основною причиною вторгнення Путіна є бажання зупинити європейський курс України та перервати її зв’язки з НАТО, зазначає британський журналіст і історик The Telegraph Овен Метьюз.
Це робить макронівський план введення європейських військ частиною проблеми, а не рішення. Путін ніколи не погодиться на миротворців НАТО, тож чому європейці взагалі торкаються цієї теми? Єдина відповідь – ще одна порожня демонстрація “солідарності” з Володимиром Зеленським.
Проте у Зеленського – як і в усіх українців – є вагомі підстави для серйозного роздратування щодо своїх союзників у ЄС. Так, військова допомога з Європи та США дала Україні змогу стримувати значно більшу російську армію, однак три з половиною роки війни супроводжуються постійними затримками та недостатніми поставками.
Коли йдеться про виконання обіцянки тодішнього прем’єра Канади Джастіна Трюдо 2022 року надати Києву “все необхідне стільки, скільки знадобиться”, Захід постійно виявляється запізнілим і недостатньо щедрим.
“Ця фатальна невідповідність між словами та діями Заходу сягає глибин, починаючи з анексії Криму Путіним у 2014 році. Після цього незаконного захоплення тодішня канцлерка Німеччини Ангела Меркель запевнила, що “кордони Європи є і залишаться незмінними”, і заявила, що агресія Путіна не буде допущена”, – додає журналіст.
Однак трохи більше ніж через рік після цих рішучих слів Німеччина з радістю підписала контракт на 9,5 млрд євро на будівництво другого газопроводу “Північний потік” під Балтійським морем, що збільшило залежність Європи від Кремля і принесло Путіну ще більше грошей.
Не дивно, що напередодні повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року Кремль практично не звертав уваги на західні погрози серйозних наслідків. Путін знав з попереднього досвіду, що європейські заяви не підкріплюються реальними діями.
Хоча Росію здивувала швидка мобілізація військової підтримки Європою в перші місяці війни, подальші спори про передачу Німеччиною танків Leopard-2 або рішення США щодо винищувачів F-16, ракетних систем Himars і ракет ATACMS стали повторенням знайомої схеми: Захід намагається підтримати Україну у війні, уникаючи прямої участі.
“Жорстоке вторгнення Путіна та його постійні атаки на українських цивільних громадян продовжують обурювати західних виборців. Проте так само ніхто не бажає вести ядерну війну за Донбас”, – стверджує Метьюз.
Журналіст зазначає, що цей же принцип стосується й безглуздої ідеї європейських миротворців. Незважаючи на те, що Макрон активно просуває так звані “сили стримування” для України, близько 68% французів у соцопитуваннях виступили проти відправки своїх військових у зону бойових дій, поки війна триває.
Але сутність збройних сил стримування полягає в тому, що вони мають бути реальною військовою загрозою, готовою до бою й, за потреби, загинути. І хоча 26 із 35 західних країн, що увійшли до коаліції охочих, формально погодилися “відправити війська або надати ресурси для підтримки миротворців у повітрі чи на морі”, варто звернути увагу на двозначне слово “або”. Багато лідерів готові висловити підтримку миротворцям, але чи багато з них справді готові відправити своїх дітей на боротьбу за Україну – питання без відповіді.
Мабуть, найзначніше на зустрічі коаліції охочих було те, чого не було сказано. Не пролунало жодних розмов про членство України в НАТО. Це одна з ключових вимог Кремля, яка залишилася без уваги.
“І якщо розшифрувати підсумок Урсули фон дер Ляєн щодо гарантій безпеки, зосереджених на перетворенні України на “сталевого дикобраза”, це означає, що коли справа дійде до протистояння майбутній російській агресії, Київ залишиться сам на сам, а його союзники триматимуться на відстані”, – підсумував Метьюз.