Почалося все зі Salon du Dessin — престижного ярмарку, заснованого у 1991 році. Він вважається основною подією для колекціонерів робіт на папері, де представлено все: від малюнків старих майстрів до сучасних досліджень.
«В попередні роки українське мистецтво рідко з’являлося на Салоні — переважно це були роботи Соні Делоне. Але 2025 рік ознаменував історичну подію: прибуття галереї, повністю присвяченої українському мистецтву.
Джеймс Баттервік, лондонський дилер, який спеціалізується на українських художниках початку ХХ сторіччя, дебютував на ярмарку з яскравою колекцією малюнків Олександра Богомазова (1880–1930), Дмитра Лебедєва (1899–1922), Михайла Жука (1883–1964), Бориса Косарєва (1897–1994), та Якова Чернихова (1889–1951)», — розповідає відома українська художниця, криворіжанка Зоя Скоропаденко.
Баттервік, який почав колекціонувати українське мистецтво в 1985 році, з того часу став одним із провідних світових експертів у цій галузі. Його стенд став справжнім відкриттям для багатьох колекціонерів, які тільки зараз відкривають для себе багатство мистецької спадщини України.
Після Salon du Dessin на пошановувачів мистецтва чекав Art Paris Fair 2025. На ярмарку було представлено 170 галерей із 25 країн.
Одне з найвідоміших імен — Жанна Кадирова, українська мультидисциплінарна художниця з Київщини, яку представляє Galerie Continua. Кадирова була названа першим лауреатом Her Art Prize, нової ініціативи журналу Marie Claire.
Премією 30 000 євро відзначають художниць, чиї роботи пов’язані з такими сучасними темами як ідентичність, жіночість і соціальні трансформації. Кадирова перетворює на мистецтво уламки війни — аби хоча б в такий спосіб світ побачив біль України. Серія фото Кадирової «Біженці» представляє зруйновані війною простори: зруйновані лікарні, школи, бібліотеки….
Окремим акордом української присутності у Парижі стала потужна групова виставка«The Body of Paris», куратором якої є Зоя Скоропаденко.
На історичній площі Вогезів виставка об’єднала чотирьох митців, чиї роботи досліджують людську та міську форму: відомих фотографів Антуана Пупеля (офіційний фотограф кабаре Crazy Horse) та Жана-Крістофа Балло (фотограф таких музеїв, як Лувр), ісландського провокатора Сноррі Асмундссона та саму Скоропаденко.
Родзинка виставки — відома суперечлива серія Скоропаденка «ТОРСО» — монументальні картини, які переосмислюють класичні скульптури торсів, однак замість людського торсу центральною фігурою серії є восьминоги. 17 років тому виставку заборонили в Марселі, дуже неоднозначно вона пройшла в Раді Європи в Страсбурзі (а українські митці в ці зали тоді потрапляли вкрай рідко), і все ж здобула повне визнання і персональну виставку в Лондоні, та посіла спеціальне місце на Токійському художньому ярмарку.
Нагадаємо, у 33 роковини Чорнобиля на території Національного Музею Чорнобиля презентували концептуальну скульптуру «The Hope» української художниці Зої Скоропаденко.
Марина Олійник для «Вечірнього Києва»