Нещодавно в Національному музеї історії України в II світовій війні пройшла публічна зустріч з представниками мобільної вогневої групи (МВГ) «Причал» 112-ї ОБТрО ПС ЗСУ, які щодня захищають небесний простір над столицею під час ворожих атак дронів.
Спікерами заходу «Мисливці за шахедами» були: командир з позивним «Тріммер» та кулеметник «Студент», котрі поділилися своїм досвідом, розповіли про повсякденність оборони вночі.
З моменту повномасштабного вторгнення термін «мобільна вогнева група» надійно закріпився у звітах Повітряних сил, ставши символом швидкої, гнучкої та самовідданої протидії повітряним загрозам. У відповідь на масовані атаки та хвилеподібні удари, які Росія здійснює по українських містах і селах, саме МВГ стали важливою ланкою системи протиповітряної оборони.
Ця група заступила на бойове чергування 1 січня 2023 року — одразу після новорічної атаки. З того часу вони щоденно прикривають один із напрямків оборони Києва, працюючи в режимі постійної готовності. Дмитро («Студент») доєднався до групи в травні того ж року, поєднуючи службу з цивільною роботою як викладач історії у школі. Удень — вчитель, вночі — кулеметник.
Обидва бійці підкреслюють: вони не є регулярними військовими, а добровольцями територіальної оборони. Їхня служба — це баланс між цивільним життям і нічною бойовою роботою.
«Ми більше не спимо, ніж спимо», — зізнається командир. Чергування триває до сьомої ранку, після чого — кілька годин сну і знову до справ.
Завдяки таким людям ми щодня читаємо у новинах короткі, але важливі повідомлення: «Ціль знищено». За цими словами — виснажлива нічна праця, самовідданість і тиша, в якій народжується безпека.
Бійці пригадали один із перших епізодів своєї бойової діяльності — збиття «шахеда», яке потрапило на відеозапис. Тоді вони працювали з кулеметом ДП 1932 року. Під час бою зброя заклинила, і командир добивав ціль зі своєї особистої «Арки». Відео, опубліковане у 2024 році, зафіксувало момент, коли дрони ще літали низько, і їх можна було знищити зі стрілецької зброї. Один із бійців веде ціль лазером — технологією, яка наразі не використовується з міркувань безпеки.
Цей епізод став частиною неофіційної історії нічної оборони Києва, яку самі учасники називають «Зоряними війнами». У неформальному середовищі групи виникла назва — «МВГ імені Дарта Вейдера». Самі бійці зізнаються, що фільмів не бачили, але нічні бої, світлові промені, тепловізори, лазери та напруга нагадують фантастичні сцени.
Щоб полегшити психологічне навантаження, вони жартують, вигадуючи назви — «Зірка смерті» для вишивки, «сценарій для нової частини» — для чергової ночі. Їхній прапор із підписами всіх учасників передано до музею як символ добровольчого захисту міста.
Нічна робота має свої особливості. Вдень дрони з’являються рідше, і їх зазвичай перехоплюють регулярні сили ППО. А вночі все залежить від погодних умов. Бійці згадують атаку під проливним дощем, коли «шахеди» летіли високим курсом, а тепловізор майже не демонстрував жодних результатів. Чути — так, бачити — ні. І стріляти наосліп небезпечно, бо можна вразити своїх.
Наразі група працює з кулеметом М2 калібру 12,7 мм, обладнаним зенітним прицілом і планшетом для виведення зображення. Але розпочали вони з музейних артефактів — кулеметів ДП-27 1932, 1939 і 1941 років. Вони були вибагливі, малопридатні для нічної роботи, але іншого озброєння не було. Після отримання «браунінга» ситуація змінилася — стало легше, точніше, безпечніше.
Спікери звернули увагу на тактику нічної протиповітряної оборони, яка не завжди зводиться до прямого знищення цілі. Іноді достатньо пошкодити дрон — підбити крило, вивести з ладу двигун — щоб він змінив курс і не досяг запланованого об’єкта. Це також результат, який рятує життя. Якщо уламки падають у полі, а не на житловий масив — це вже перемога.
Бійці пояснили, що працюють у визначеному секторі, де найголовніше — не просто збити, а зробити це безпечно для цивільного населення. Якщо ціль проходить поза зоною відповідальності, її супроводжують, передають координати в чат, і її перехоплює інша група. Така координація дозволяє уникати хаотичного вогню та зберігати контроль над ситуацією.
Мисливці за шахедами підкреслюють, що тактика ворога постійно змінюється. У 2023 році 50 дронів на Київ вважалися масованим нальотом. У 2025 — це вже 500–600. Висоти, маршрути, напрямки — все варіюється. І мобільні групи навчаються адаптуватися: не реагувати на все, що летить, а обирати пріоритетні цілі, діяти точно і з холодною головою.
Один з учасників зустрічі згадав, як уперше побачив допис командира МВГ у Facebook:
«Ніч традиційно може бути довгою. Балалайки літають, але падають. Бережіть себе». Ці слова стали для багатьох нічною опорою — сигналом, що небо над Києвом під контролем, що хтось там, у темряві, тримає оборону. Дописи бійців не лише інформують, а й заспокоюють, допомагають витримати напругу та дочекатися світанку…
На завершення зустрічі бійці передали до музею коробку з гільзами, відстріляними під час чергувань. А також пообіцяли подарувати кілька фрагментів тим, хто поставить найцікавіші запитання. Бо навіть у найтемніші ночі — є місце для гумору, людяності й пам’яті.
До теми: «Маємо кілька секунд, щоб збити дрон»: історія мисливця за «Шахедами».
Світлини для публікації надані пресслужбою музею.