У центрі Києва, на вулиці Прорізній, завершуються реставраційні роботи з відновлення фасаду колишнього міського ломбарду, зведеного у 1907–1909 роках за проєктом відомого зодчого Василя Осьмака.
Будівля, виконана у стилі ар-нуво, свого часу розташовувалася в Музичному провулку, граючи значну роль у фінансовій системі старого Києва.
В її оздобленні можна побачити символіку торгівлі, зокрема образ кадуцея — жезла, що у Стародавньому Римі став атрибутом бога торгівлі Меркурія. Цікаво, що паличка з двома зміями, адже торгівля вважалася справою мудрою і водночас такою, що вимагала пильності.
У вересні 1941 року, під час Другої світової війни, будівля була серйозно пошкоджена внаслідок масштабної пожежі на Хрещатику. Її відновлення розпочалося у 1949 році під керівництвом Ігоря Масленкова.
Реконструкція не лише оновила вигорілий внутрішній простір, а й інтегрувала будівлю у комплекс «Київметробуду», надавши їй фасади у стилі сталінського неокласицизму.
Попри всі архітектурні трансформації, старовинний фасад залишався прихованим у внутрішньому дворі на вулиці Прорізній, нагадуючи про історичне значення цієї споруди для Києва.
Тривалий час будівля функціонувала як клуб «Київметробуду», а з 1999 до 2010-х в ній діяв мюзик-хол. Планувалося, що він стане новим культурним осередком міста, на зразок: нью-йоркської «Студія 54» та паризького «Мулен Руж».
Проте ця ініціатива значного успіху не мала.
У 2012 році «Київметробуд» отримав кредит у банку «Хрещатик», надавши будівлю як заставу. Однак борг залишився непогашеним, і у 2016 році адміністративна споруда площею 7500 кв. м перейшла у власність банку.
Згодом споруда почала занепадати, поки у 2019 році її не придбало приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина», розпочавши відновлення будівлі.
Під час реставрації було проведено очищення фасаду, відновлення замурованих вікон, а також усунення непотрібних конструкцій, що закривали ключові декоративні елементи споруди.
Відомо, що реставраційні роботи здійснила команда «ГУРТ-ПРОЕКТ», до складу якої увійшли Анатолій Давидов, Тетяна Магура та Тарас Петросюк.
Завдяки їхній професійній роботі у 2024 році проєкт отримав премію Національної спілки архітекторів України у номінації «Реставрація пам’яток архітектури»
У Департаменті охорони культурної спадщини КМДА прокоментували, що ця будівля не має охоронного статусу та не перебуває у реєстрі пам’яток, тож проєктна документація на нього не перебувала на погодженні у пам’яткоохоронній установі.
«Хоча ця будівля не має офіційного охоронного статусу, її історична та архітектурна цінність залишається важливою для міста. Подібна ініціатива відкриває нові можливості для збереження архітектурної спадщини та адаптації історичних просторів до сучасних реалій», — наголосили у Департаменті.
За їхніми словами, подібні проєкти мають важливе значення для формування культурної ідентичності міста та можуть слугувати прикладом відповідального ставлення до історичної забудови.
Побачити самобутню будівлю можна у внутрішньому дворику, пройшовши через арку будинку №6, або через обійшовши ліворуч будівлю Телецентру на Хрещатику, 26.
До теми: Історична пам’ятка отримає нове життя: реставраційні плани для будинку Марії Станіславської у Києві.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»