Меморіальні дошки залишаються однією з традиційних форм увічнення пам’яті.
Про це у спільному проєкті «Київ FM» та «Вечірнього Києва» розповіла депутатка Київради та головою Координаційної ради з підготовки та впровадження Концепції меморіалізації у місті Києві Вікторія Муха.
За її словами, Київська міська рада у березні минулого року спростила порядок їх встановлення, а також затвердила єдиний зразок. Повноваження щодо їх погодження передали районним державним адміністраціям, щоб прискорити процес розгляду та не змушувати чекати кілька місяців ініціаторів, якими зазвичай є родини полеглих.
Станом на сьогодні, з початку повномасштабного вторгнення, у Києві встановили понад 150 меморіальних дошок, повідомила Вікторія Муха.
«Інколи виникають складнощі з реалізацією. Наприклад, бувають випадки, коли особливості фасаду дозволяють розмістити дошку, — зауважила вона. — У таких випадках ми рекомендуємо використовувати внутрішні простори — створювати пам’ятні дошки у внутрішньому просторі будівель, стіни пам’яті, куточки пам’яті або експозиції в шкільних музеях і кабінетах історії.
На жаль, у деяких школах Києва загиблих випускників чи працівників може бути 10 і більше. Розміщення всіх меморіальних дощок на фасаді стає фізично неможливим, тому рішення щодо формату форми меморіалізації мають спочатку узгодити адміністрація закладу, педагогічний колектив спільно з родинами загиблих».
Крім того, Вікторія Муха поділилася. що наразі Координаційна рада розглядає можливість створення єдиних критеріїв для облаштування меморіальних об’єктів. Також обговорюється питання, чи потрібно проведення відкритого конкурсного відбору.
«Це складна і дуже кропітка робота, але важливо, щоб Київ мав цілісну й гідну систему вшанування пам’яті», — підкреслила вона.
Читайте повний текст інтерв’ю:
- Меморіалізація для Києва — це не лише пам’ятники чи музеї. Це політика збереження пам’яті, — депутатка Київради Вікторія Муха. У розмові йшлося про те, як столиця працює над цим питанням і чому важливо говорити не лише про втрати, а й про героїзм та перемоги.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»