Сьогодні біля храму на Аскольдовій могилі зібралася громада, яка знає полеглого захисника та його сім’ю. Любомир Соченко постійно відвідував цю церкву на службах.
Під час прощання священик розповів, що мама героя та яго вітчим розписували каплицю на Аскольдовій могилі.
Загиблого військового ласкаво називали «Сонечко» або «Любчик».
Після читання Євангелія розповіли про воїна Любомира, який здобув кілька вищих освіт, навчався у Польщі, але не уявляв іншого шляху, окрім як стати військовим під час війни.
«Наш побратим загинув під час виконання бойового завдання на Оріхівському напрямку в Запоріжжі внаслідок удару ворожеї дрону», — розповів командир підрозділу, який керував групою Любомира «Рікі» Соченка.
Як виявилось, Любомир загинув разом зі своїм заступником та другом Антоном, якого поховали кілька днів тому.
Сьогодні військові прибули на Аскольдову могилу, де в храмі святого Миколая відспівували Любомира.
Двоє військових отримали поранення і нині перебувають у шпиталі.
«Це для нас велика втрата. Після стількох років служби хлопці стають, як брати. Ми один про одного все знаємо, дружимо. Його екіпаж один з найкращих, які виконували складні завдання. Воювали, як справжні козаки. І загинули, як козаки», — поділився деталями чоловік з підрозділу.
Протягом служби Любомир змінився, став мужнішим. Командир розповів, що «Рікі» був пілотом важкого ударного дрона, виконував масштаби завдань.
«Його екіпаж знищив не одне десяток ворогів. Також проводив низку операцій. Наприклад, доставка провізії для тих, хто на „передку“. Хлопці виконували важку роботу, щоб зберегти нашу державу. Багато деталей я не можу розповісти», — зазначили військові з 65 бригади СБС.
Роман Коваль поділився спогадами про те, що Марина Соченко, мама Любомира, у історичному клубі «Холодний Яр» називалася «козацькою матір’ю».
«У нашому клубі є матері, які виховали воїнів. Серед них і Марина. Ми завжди підтримували її синів — Любомира та Мирослава. Вона завжди закликала молитись за них у складні часи, щоб не дістала їх ніяка куля. Її картина, де вона стоїть з синами, є символом українського материнства. Вона не відмовляла їх у службі», — розповів клубний товариш.
Олександр Мельник, художник та колега матері загиблого воїна Любомира «Рікі» Соченка, прийшов з величезним букетом троянд.
Він згадав, що ще з дитячих років мама приводила сина на мітинги за захист української мови, які проходили у столиці.
«Любомир завжди був з мамою. Особливо я пам’ятаю, як він був маленьким — вели його з прапором. Марина виховала синів свідомими патріотами та громадянами. Любомир повернувся з Любліна і пішов захищати Україну», — поділився спогадами колега захисника.
Любомир Соченко був учасником Революції гідності та багатьох патріотичних акцій.
З 25 лютого 2022 року — учасник територіальної оборони Києва.
З травня 2022 року брав участь у бойових діях у складі 65-ї ОМБр, а з 2023 року у підрозділі «Рубак» цієї ж бригади як пілот БПЛА, командир відділення, сержант.
Любомир Соченко — лицар ордену «За мужність ІІ ступеню».
Серед його нагород:
- Медаль «Честь, Слава. Держава».
- Відзнака Міністра оборони України «За поранення».
- Нагрудний знак «Золотий хрест».
- Відзнака: козацький хрест «За бойові заслуги».
- Відзнака Президента України «За оборону України».
Сьогодні попрощатися з Любомиром прийшли і ті, з ким він починав воювати у ТРО.
Олександр з позивним «Баян» згадав, що познайомився з Любомиром у ТРО 207 у перший же день, а з червня перейшли до 65 ОБР.
«Любомир був піхотинцем. Він багато пройшов! Потім навчався керувати безпілотником. На його рахунку багато знищених ворогів. У них був один з найкращих екіпажів. Любомир — дуже освічена людина. Він прийшов до війська, будучи майже дитиною. Тонкий, але з великим духом. Я його навчив їздити на авто, хоча прав у нього не було, але була військова необхідність. Він був талановитим представником з того „кістяка“, що був з самого початку. Дуже сумую за ним», — поділився Олександр.
На Аскольдову могилу попрощатися з Любомиром прийшов і його перший командир, який очолював підрозділ до 2023 року.
Олекса з позивним «Довбуш» у вересні 2022 року прийняв роту, де був Любомир. Він говорив, що під час навчань стріляли постійно, відточуючи військові вміння.
«Через два місяці він мені сказав: „Все, я хочу на передову, у піхоту!“ Я його відмовляв, він такий худенький у окулярах… Я хотів аби він залишився обстежувати Оріхів… А він зрештою вирвався у бригаду, рвався на передову! По завершенню служби, я перевів його працювати на безпілотники, там він проявив себе повністю. Він був дійсно талановитим воїном», — розповів Олекса.
Поруч з мамою Мариною біля труни з тілом воїна Любомира у військовій формі стояв його брат Мирослав, також військовий.
Захисника проводжали під козацькі пісні у виконанні «Хореї козацької», коли труну виносили з храму — лунав звук трембіт.
Любомира «Рікі» Соченка поховали на Аскольдовій могилі, неподалік від Дмитра Коцюбайла «Да Вічні».
Голова Конгресу Українських Націоналістів, Степан Брацюнь, повідомив, що від імені Конгресу ініціюють перейменування вулиці Сім’ї Хохлових на честь загиблого захисника.
«Ми ініціюємо подання до Київради про перейменування вулиці Сімʼї Хохлових на вулицю Любомира Соченка. Адже саме він першим ініціював петицію до Київради про перейменування цієї вулиці, на жаль, петиція не набрала необхідної кількості підписів. Як він пояснював у своєму зверненні: «Хохол — це зневажлива назва українця. Від даного слова походять і образливі російські назви України — «Хохляндія» та «Хохлостан». Це слово використовується для вираження зневаги і образи українців. Принизливо мати вулиці з цим словом у назві», — сказав Брацюнь.
У воїна Любомира «Рікі» Соченка залишилися мама Марина, вітчим Петро, та брат Мирослав, який служить у ЗСУ.
- Конгрес Українських Націоналістів ініціює перейменування вулиці у Києві на честь загиблого Любомира «Рікі» Соченка.