Свічки, лампадки, квіти та м’які іграшки й спогади…
Маріупольці та кияни сьогодні о 17:00 прийшли до Національної опери України, що вшанувати пам’ять загиблих від авіаудару рф по драмтеатру у Маріуполі. Це сталось 16 березня 2022-го.
За даними прокуратури Донеччини, внаслідок авіаудару 16 березня 2022 року загинули щонайменше 600 людей. Майже 400 людей отримали поранення.
Точку кількість жертв навмисного, продуманого скидання 500-кілограмової бомби на будівлю театру біля якого великими літерами було написано зрозумілою агресору мовою: «ДЕТИ». Кажуть, що ці літери було видно й з супутника.
У підвалах драмтеатру переховувалось близько тисячі осіб.
Скільки життів відібрала росія у драмтеатрі того дня сьогодні не скаже ніхто. Аде після остаточної окупації, росіяни почали зачищати місця масових страт цивільних, вони закрили парканами територію навколо уламків драмтеатру і знищували все, що могло нагадувати про воєнний злочин.
Але маріупольці — живі свідки, які не мовчать зараз і не мовчатимуть надалі.
«Я була у Маріуполі, жила на Східному мікрорайоні. 5 березня ми виїхали у центр міста. Там, біля драмтеатру можна було отримати хоч якусь інформацію. Я бачила, як багато людей було у драмтеатрі. Вони намагались знайти там прихисток. Ми пішли до родичів у центрі міста. 16 березня там так „гахнуло“, що все ніби підскочило у центрі… Таке ми вже чули, коли обстріляли пологовий… А потім настала черга драмтеатру. Коли ми виїжджали за два дні — ми побачили ті жахливі руїни…», — розповіла «Вечірньому Києву» Марина Кирилова з Маріуполя.
Маріупольці згадували, що місто розквітло в останні передвоєнні роки. Воно стало дуже красивим і тішило всіх. Сьогодні тих милий серцю місць немає — їх навмисне знищила росія.
Пан Микола розповів «Вечірньому Києву», що Микола він був на останньому мітингу біля Драмтеатру двадцять другого лютого.
«У нас був мітинг, ми його зібрали на вечір. Вже темніло, був проти Путіна, проти Росії. Ну, і це був останній мітинг, бо через день вже війна почалася. У мене було радіо, радіоприйомник. Дуже погано пробивалася українська одна станція, але вже 17 березня я почув, що бомби впали на Драмтеатр. Ми даже собі представити не могли, наскільки це, ну, наскільки багато людей загинуло», — згадав маріуполець.
Маріупольці, котрі вижили й нині живуть по всьому світу, згадують страшні дні й те, що їм довелось пережити. Вбиті сусіди, вулиці й двори засипані людськими тілами, картини смерті та знищення, які назавжди запеклись у їхніх душах…
«Я прийшов сюди, щоб вшанувати пам’ять невинних вбитих росією земляків. Я вірю, що настане той час, коли відбудеться отой трибунал, який буде „Нюрнбергом-2“ над росією, коли воєнні злочинці будуть покарані», — розповів «Вечірньому Києву» маріуполець Віктор.
Чимало людей просто мовчки плакали, тримаючи в руках свічки…
Як і більшість українців маріупольці на світанку 24 лютого 2022-го року, маріупольці почули вибухи, місто почали оточувати російські війська.
«Була поставлена мета, щоб повністю розбомбити наше місто з його мешканцями», — розповіла маріупольчанка Лідія Іванівна, котра разом з чоловіком дивом вибралась з пекла, яке влаштували у її рідному місті російські військові.
Сьогодні подружжя у Києві, біля Національної опери розповідало про те, що пережило і побачило у перші тижні війни.
«Захват міста був по районах та вулицях. Над всім містом літали літаки і були снайпери, які відстрілювали людей. Ми боялись перейти вулицю, бо людей вбивали прицільно…», — каже пані Лідія.
Хто ж був у драмтеатрі? Красивому, великому, відремонтованому театрові, де були глибокі підвали.
За словами подружжя, біля театру завжди була поліція, ті хлопці й дівчата, які залишились вірними Україні. У них розпитували, коли буде евакуація. Але у ті дні виїхати з міста було практично нереально.
«У драмтеатрі найбільше було людей з 23 мікрорайону, з околиць міста, які виходили на запорізький напрямок», — згадував чоловік пані Лідії.
Вони згадали і пологовий будинок, де загинули породіллі і персонал.
Звісно, росіян не зупинило слово «ДЕТИ», воно навпаки стало для них вказівником — куди цілити. Одразу після злочинного бомбардування зі зруйнованої будівлі вдалося вибратися живими близько 130 людям. Вони врятувались, бо були у бомбосховищі театру, яке витримало авіаудари.
Окупанти почали розбирати завали та вивозити тіла вбитих вже у травні 2022-го. А на лютий 2023-го від зруйнованої будівлі залишилось тільки дві стіни.
«Вечірній Київ» писав про те, що столичні театри об’єдналися у День пам’яті: Маріуполь у серцях. У третю річницю цієї жахливої події Донецька обласна державна адміністрація ініціює День пам’яті жертв авіаудару в Маріуполі. Київські театри долучилися до флешмобу — відтворили символічний напис та встановили лампадки.