24 серпня 79 року н.е., після тривалої тиші, на півдні Італії вивергається вулкан Везувій, знищуючи процвітаючі римські міста Помпеї і Геркуланум та забираючи життя тисяч людей. Ці міста, поховані під товстим шаром вулканічної лави і попелу, впродовж багатьох століть залишались забутими. Відкриті й розкопані в XVIII столітті, вони стали безпрецедентною археологічною знахідкою.
Стародавні Помпеї і Геркуланум процвітали біля підніжжя Везувія. У період ранньої Римської імперії в Помпеях проживало близько 20 тисяч людей — торговців, ремісників та фермерів, які обробляли родючі землі регіону для вирощування винограду та фруктів. Ніхто навіть не припускав, що родюча земля є спадщиною попередніх вивержень. Геркуланум, з населенням 5 тисяч осіб, був улюбленим літнім курортом заможних римлян, відомим своїми розкішними віллами і величними римськими лазнями.
Опівдні 24 серпня 79 року Везувій вибухнув, викинувши грибоподібну хмару попелу та пемзи на висоту 16 км. Протягом наступних 12 годин вулканічний попіл і гради пемзи діаметром до 8 см завалили Помпеї, викликавши жах у мешканців. Близько 2 тисяч людей залишились у Помпеях, ховаючись у підвалах чи кам’яних будівлях, сподіваючись пережити виверження.
На початковій стадії виверження Геркуланум отримав захист від вітру, але пізніше потужна хмара гарячого попелу і газів накрила місто, знищуючи всіх, хто залишився. За цією смертоносною хмарою йшов потік вулканічної лави, що поховав місто.
Люди, які залишились у Помпеях, загинули вранці 25 серпня, коли хмара отруйного газу накрила місто, знищуючи рештки живих істот. Лавина каміння і попелу руйнувала дахи та стіни, ховаючи мертві тіла.
Багато інформації про виверження отримано з опису Плінія Молодшого, який спостерігав за подіями з близького відстані. У своїх листах до історику Тациту він описав, як “люди накривали голови подушками — єдиним захистом від кам’яного дощу”, а також про “темну та жахливу хмару, що раптово розірвалася”.
Пліній Молодший зазначав, що виверження тривало 18 годин. Помпеї опинились під шаром попелу і пемзи товщиною до 5 метрів, а узбережжя сильно змінило свої контури. Геркуланум був похований під шаром лави і вулканічного попелу, що сягав 18 метрів. Деякі мешканці Помпеї згодом повернулися, щоб рухом прощупати зруйновані будинки та врятувати свої цінності, але багато скарбів залишились в забутті.
У XVIII столітті криничний копач виявив мармурову статую на місці Геркуланума. Місцеві жителі знайшли ще кілька цінних предметів мистецтва, але проєкт праць був припинено. У 1748 році фермер випадково натрапив на залишки Помпеї під своїм виноградником. Відтоді розкопки тривають майже безперервно. У 1927 році італійський уряд відновив розкопки Геркуланума, виявляючи численні скарби, такі як бронзові та мармурові статуї і картини.
У Помпеях були виявлені залишки 2000 чоловік, жінок та дітей. Після загибелі від задухи їхні тіла були покриті попелом, який затвердів, зберігши обриси тіл. Пізніше, коли м’ясна тканина розклалась, залишилися лише скелетні залишки, а археологи заповнили порожнечі штукатуркою, детально відтворюючи пози жертв. Інша частина міста також застигла в часі, зберігаючи звичайні предмети, які розповідають про повсякденне життя в Помпеях.
Сьогодні Везувій є єдиним діючим вулканом на континентальній частині Європи. Останнє виверження сталося в 1944 році, тоді як великомасштабне виверження відбулося у 1631 році. У найближчому майбутньому передбачається чергове виверження, яке може мати катастрофічні наслідки для 700 тисяч осіб, що проживають у “зонах смерті” навколо Везувія.