Проводила чоловіка на війну і створила фото, які побачив увесь світ
Фотографиня Ольга Якимович розповіла про перші дні повномасштабного вторгнення. За три дні до 24 лютого, за її словами, тривога досягла піку. Разом із чоловіком вони заздалегідь склали план дій у разі вторгнення. Навіть припускали, що напад може статися 22-го – через любов путіна до символічних дат.
24 лютого о 4:10 Ольга прокинулася від вибуху у місті. Вона розбудила чоловіка після третього вибуху.
«Вставай, війна почалась», – сказала вона.
Як уточнює фотографиня, для їхньої родини війна триває з 2014 року, адже її чоловік – військовий. У звуках вибухів чоловік телефонував побратимам, обговорюючи подальші дії. Вже того ж вечора він вирушив на фронт.
Наступного ранку, 25 лютого, на Оболоні почалися бої. Після прориву ДРГ під їхнім будинком залишилися розбиті автомобілі та загиблі. Ольга зафіксувала це на фото.
«Під вікнами лежали тіла, стояли озброєні бійці, розчавлені машини… Це була реальність, у яку неможливо було повірити», – згадує вона.
Ці кадри за кілька годин облетіли світові медіа.
Спершу Ольга не хотіла покидати місто. Але після побаченого погодилася тимчасово залишити його. Вона планувала поїхати на три дні, але від’їзд затягнувся на шість місяців. Незважаючи на це, варіант виїзду за кордон навіть не розглядала.
«Ніщо і ніхто мене звідси не вижене», – наголошує вона.
Чоловік Ольги й досі служить на передовій.
Мама-медик залишилася, а я їхала, не знаючи, чи побачу її знову
Про свій досвід початку вторгнення поділилася журналістка Вікторія Степаненко. За освітою політологиня, вона розуміла, що повномасштабна війна можлива. Два дні до вторгнення її психіатр прямо сказав, що бойові дії можуть початися найближчим часом, і допоміг скласти план дій.
24 лютого близько п’ятої ранку Вікторія прокинулася від вибухів. Разом із хлопцем терміново зібрали речі та змогли виїхати на каршерінговому авто до мами у Коцюбинське.
Там сталося найскладніше. Її мама категорично відмовилася їхати, пояснивши, що як медик не має права залишити людей.
«Це мій обов’язок», – згадує Вікторія її слова.
Коцюбинське розташоване поруч з Гостомелем та Ірпенем, де вже тривали бої. Вікторія усвідомлювала ризики, проте змушена була їхати, оскільки відповідала за двоє інших людей.
Разом вони вирушили до Вінницької області, оминаючи основні траси. Дорога через Ірпінь, Бучу та Ворзель затягнулася на години. Над ними літала авіація, а в небі здіймався дим з боку Гостомеля.
«Найстрашніше – це дивитися мамі в очі й розуміти, що можеш більше ніколи її не побачити», – говорить журналістка.
У Вінницькій області вона провела два місяці. Її рідні залишилися живими, однак пережитий досвід назавжди змінив їхню родину.
Народила третю дитину в перший день повномасштабної війни
Свою історію поділилася мама Оксана Остапенко. Вона була вагітна третьою дитиною. Пологи планувалися на 25 лютого. Через ускладнення 22 лютого її госпіталізували. Лікарі не могли вирішити, чи робити операцію негайно, чи зачекати.
24 лютого о четвертій ранку Оксана прокинулася від болю. Невдовзі пролунали вибухи. Медперсонал намагався її заспокоїти, але з новин стало очевидно – розпочалося вторгнення.
О 9-й лікарі ухвалили рішення про кесарів розтин. О 10:25 народилася її донечка.
«Я усміхалася і заспокоювала інших мам, хоча навколо вже почалася війна», – згадує Оксана.
Того ж дня вона вперше спустилася з немовлям до бомбосховища. Після виписки родина ще кілька днів жила у підвалі.
У ніч на 4 березня, почувши танкові постріли та дізнавшись про бої в деяких районах, сім’я вирішила виїжджати. Разом із подругою та її дітьми вони вирушили в бік Коломиї. Дорога тривала дві доби.
«Це дитя для мене – символ нашого майбутнього. І воно прекрасне, попри весь жах, який ми проживаємо», – каже Оксана.
Фото: Ольга Якимчук, Наш Київ, КМДА
Створено за матеріалами: kyivschina24.com