А ще Віктор Шевченко — колишній юрист, ветеранський лідер і друг Героя України, якого втратив на фронті. Ця історія — про Віктора Шевченка, відомого побратимам за позивним «Шрек», і про шлях, де мужність, втрати й віра в перемогу переплітаються у кожному рішенні.
ТРЕТЄ ПОВЕРНЕННЯ
Віктор — один із тих, хто не зміг залишитись осторонь. Нині він є одним з керівників рекрутингового центру Сил спеціальних операцій ЗСУ. Нині його задача — надихати нових людей приєднатися до ССО. Але перш ніж агітувати до служби інших, він пройшов довгий бойовий шлях.
«Це мій третій прихід у Збройні сили України. Перший — строкова служба, другий — участь в АТО. Третій — велика війна», — розповідає Шевченко.
У 2015 році він воював у добровольчому батальйоні спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії. Тоді виконував бойові та розвідувальні завдання на Донеччині. Після демобілізації у 2016 році спробував повернутись до цивільного життя.
Юрист за освітою, він залишив престижне адвокатське об’єднання, щоб захищати нашу країну. Після фронту зайнявся ветеранською роботою й очолив Київський міський палац ветеранів. Попри це, повернення до спокійного життя далося непросто.
«Я не п’ю, не палю, веду здоровий спосіб життя, але адаптуватися було дуже важко. Спорт — одне з того, що справді допомагає ветеранам», — ділиться Віктор.
У 2018 році, відчуваючи загрозу нового вторгнення, він став резервістом 73-го морського центру Сил спеціальних операцій. Двічі на рік проходив збори. Каже, що готувався до можливого чергового вторгнення — свідомо.
«Друзі питали: навіщо, ти ж уже своє відвоював? А я відповідав: я хочу знати, що робити, коли прийде велика війна. І знати, як це робити добре», — говорить він.
ДНІ, КОЛИ ВСЕ ПОЧАЛОСЯ
Вранці 23 лютого 2022 року Віктор сів у потяг до Херсона, рівно за добу до того, як це місто стане зоною бойових дій, місцем сили та протесту, а також до окупації. Його викликали на збори, адже він був резервістом. Формально це були «учбові збори на 365 днів», але за добу змінилося все.
«Я пішов у ТЦК брати повістку. Мені відмовили: „Що за повістка? Війни ж нема“. Але 23-го вже оголосили призов резервістів, і тоді її видали», — згадує він.
Свою службу в 73-му морському центрі він почав у 2018-му, коли в Україні оголосили воєнний стан після захоплення росіянами українських моряків.
«Це був відбір лише для учасників бойових дій. Ми реально готувалися до війни. І я був щасливий, що опинився серед цих людей», — згадує Шевченко.
На той момент Віктору було 50. Він пішов на велику війну разом із заступником з Палацу ветеранів — Михайлом Максіяном, який загинув на початку 2023 року у Запорізькій області. Михайлу присвоєно звання Героя України. Втрати товаришів стали болючою частиною війни.
Після поранення в Херсонській області Віктор Шевченко продовжив виконувати бойові задачі та прагнув бути на фронті. Проте з часом медики перевели його до небойового підрозділу. Нині ж чоловік служить у центрі «ССО Рекрутинг».
«Хочу бути максимально корисним для війська до самої перемоги», — каже Віктор.
Нині Шевченко працює з новобранцями, яким передає свій досвід і мотивацію. Він переконаний: війна закінчиться лише тоді, коли Україна переможе.
За його словами, у ССО головне — не просто взяти людину з цивільного життя, а виростити з нього гарного фахівця.
ВІЙНА МАЄ ЗАКІНЧИТИСЯ ПЕРЕМОГОЮ
«Я дуже не хочу, щоб мої діти воювали. Це один з головних мотивів, чому я сам пішов в АТО і потім в ССО. Вони тоді були ще маленькі, а тепер уже підросли. Не хочу жити в київській губернії», — підсумовує він.
Приєднатися до Сил спеціальних операцій можна, подавши заявку онлайн на сайті sofua.army або особисто завітавши до офісу за адресою: Оболонська набережна, 7, корпус 1.
Ця історія — про силу вибору. Про те, що мужність — це не відсутність страху, а постійна дія заради майбутнього. Про людину, яка не здається навіть тоді, коли вже могла б зупинитися.
Днями «Вечірній Київ» розповідав про роботу рекрутингового офісу ССО на Оболоні.
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»